13:17
Ткаченко Павло Ігорович
ЮристВиокремлення заходів запобігання корупційним проявам використовуючи знання в сфері кримінології - член асоціації правників України, молодий вчений-юрист ТКАЧЕНКО Павло Ігорович
20.10.2020 19:33
На сьогоднішній день актуальним становить собою боротьба з корупційними проявами в лавах державних службовців. На етапі реформування концепції щодо методів боротьби з корупцією, нагальним питанням постає усунення фактичних проявів шляхом запобігання. Корупційні прояви становлять собою дедалі більше загрози для національної безпеки в цілому та мають на меті порушення чинного кримінального законодавства. Запорукою органів антикорупційного направлення є саме поліпшення статистики та усунення проблематики кримінальної обстановки.
Злочини корупційної спрямованості – це узагальнене поняття, що охоплює такі діяння: зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК); зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 364-1 КК); перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК); зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 365-2 КК); службове підроблення (ст. 366 КК); службова недбалість (ст. 367 КК); прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК); незаконне збагачення (ст. 368-2 КК); підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 368-3 КК); підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 368-4 КК); пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 КК); зловживання впливом (ст. 369-2 КК); провокація підкупу (ст. 370 КК).
Юридична література виділяє термін «хабарництво» котрий включає в себе групу злочинів в сфері службової діяльності. Аналізуючи кримінологічну характеристику корупційних злочинів, слід зазначити її особливість, котра полягає у високому рівні латентності, деякі вченні виділяють саме 95-97% латентності хабарництва.
В ході розгляду проблеми корупційних проявів, слід викормити детермінацію, котра відіграє важливу роль в кримінологічній характеристиці корупційних злочинів. Детермінація корупції та корупційних проявів, включно із злочинними, розглядається загалом на тих самих теоретичних засадах і за тією ж самою схемою, що і стосовно злочинності та злочинних проявів. Предметна сутність корупційних відносин визначається передусім тим, що останні є різновидом суспільних суспільно неприйнятних відносин. Вони виникають через існування у суспільстві об’єктивних та суб’єктивних соціальних, економічних і політичних передумов та зумовленого ними соціально-психологічного їх відбиття як відносно самостійного феномену. Об’єктивні передумови корупційних відносин полягають в існуванні на цей час, у цьому суспільстві обмежених можливостей, реально або штучно створених труднощів реалізації легальним правомірним шляхом певних життєвих потреб, здебільшого справжніх, життєво зумовлених, однак і потреб вищого рівня життя, а також і прагнень до збагачення, нерідко неправомірного та у будь-який спосіб Суб’єктивні ж передумови проявляються у незадоволених потребах конкретного суб’єкта та його уявленні про шлях і способи головним чином нелегальні задоволення цих потреб. Основними передумовами корупції насамперед є кризове становище різних галузей економіки України, повільне, непослідовне й незавершене її реформування та системна корупція в країні. Детермінанти корупційних злочинів можна поділити на політичні, економічні, правові, організаційно-управлінські та соціально-психологічні криміногенні фактори.
Вище наведене поняття кримінальної обстановки в ході вивчення проблеми корупційних проявів є досить забарвленим фактором та безпосередньо впливає на аналізування, прийняття рішення щодо усунення проблеми загалом. Обстановка вчинення хабарництва характеризується безконтрольністю службових осіб, наявністю бюрократизму і тяганини, створенням умов неможливості вирішення питань, круговою порукою. Існують певні об'єктивні та суб'єктивні умови, що сприяють хабарництву.
Жертвами корупції є дуже широке коло суспільних відносин, що існують у державі. Передусім - це комплекс економічних відносин. Так, корупція призводить до розширення сфери тіньової економіки. Це насамперед спричиняє зменшення надходжень до бюджету держави у вигляді податків, зборів (обов‘язкових платежів). Як наслідок, держава втрачає важелі управління економікою, загострюються соціальні проблеми через неможливість виконання зобов‘язань щодо фінансування соціальної сфери, посилюється бюджетна криза, знижується спроможність влади розв‘язувати соціальні проблеми. Надзвичайно негативний вплив має корупція на процеси приватизації у зв‘язку з тим, що внаслідок її дії сповільнюється поява ефективних приватних власників. Проникнення корупції в органи виконавчої влади призводить до надання незаконних переваг та підтримки монопольного становища на ринку суб‘єктів підприємницької діяльності.
Спеціально-кримінологічне запобігання корупції - це діяльність з розроблення та реалізації системи спеціальних заходів, спрямованих на усунення, нейтралізацію, обмеження дій факторів корупції, перешкоджання здійсненню протиправних дій конкретної особи щодо реалізації наміру вчинення корупційного правопорушення, припинення корупційної діяльності, яка вже почалася, з метою недопущення протиправного результату чи переростання корупційного діяння в більш небезпечне.
Спеціально-кримінологічне запобігання корупції, на 261 відміну від загально-соціального, спрямоване на профілактику та припинення корупційних проявів [1, с. 384].
Заходи спеціально-кримінологічного запобігання спрямовані переважно на певний вид корупційних правопорушень, тоді як заходи загально-соціального запобігання, як правило, здійснюють профілактичний вплив на весь комплекс соціальних передумов корупції, причини та умови всіх чи більшості видів корупційних правопорушень. Як правило, спеціально-кримінологічні заходи є предметом спеціалізованих чи загальних програм, планів, настанов тощо протидії корупції та злочинності [2, с. 268].
Отже, аналізуючи всі наведені обставини та характеристику, слід зробити висновки та зазначити саме дієві заходи котрі будуть спрямовані саме на руйнування сфери корупції та поліпшення стану зменшеності типових злочинів. Спеціально-кримінологічні заходи в чинному законодавстві України мають мету зменшення рівня корупційних проявів шляхом усунення передумов її виникнення через впровадження новітніх методів та заходів, зміцнення режиму законності, а також формування в суспільстві негативної думки щодо корупції, як суспільно небезпечного явища. Аналізуючи законодавство слід надати особливої уваги щодо ефективності реалізації Національної антикорупційної стратегії, схваленої Указом Президента України від 21 жовтня 2011 року № 1001. На рівні державних органів, слід забезпечити достатню профілактичну діяльність котра буде спрямована саме на усунення корупційних проявів в різних підрозділах правоохоронних органів, котрі на сьогоднішній день займають провідну позицію серед корумпованих органів влади.
Забезпечення достатнього нормативно-правового регулювання та усунення прогалин в праві, котрі мають місце під час руйнування судової практики саме кримінальних справ в сфері корупції.
Ефективна реалізація антикорупційного стратегії та перевірка її уповноваженими на це особами, над уповноваженими особами відтворити нагляд за додержанням законодавства під час провадження контролюючої діяльності.
Список використаних джерел:
1. Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії / М.І. Мельник. – К.: Атіка, 2001.
2. Мельник М.І. Корупція - корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії). Монографія. – К.: Юридична думка, 2004.
3. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції»від 07.04.2011– № 3206-VI [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3206-17.
Коментарі: 0
ПОРУШЕННЯ МЕЖ ЗАКОНУ ПРАЦІВНИКАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
30.08.2020 23:24
Автор: викладач правознавства, здобувач Академії управління персоналом, член Асоціації правників України, молодий вчений ТКАЧЕНКО Павло Ігорович
Коментарі: 0
На сучасному етапі становлення суспільства та громади, активного реформування правоохоронної системи, нагальною потребою є контроль та нагляд за додержанням законодавства Національною поліцією України. Співробітник поліції в погляді з моральної точки зору повинен бути взірцем щодо дотримання меж закону але іноді факти свідчать про зовсім інше. Актуальною та поширеною проблемою всіх часів держави є порушення чинного законодавства працівниками правоохоронних органів, де останні маючи певні мотиви, вчиняли перевищення повноважень, нанесення тілесних ушкоджень, отримання неправомірної вигоди іноді навість зґвалтування та розбещення неповнолітніх. Тому ж проблема порушень меж закону працівниками Національної поліції України є достатньо обґрунтована як теоретично так і практично, задля взяття її до уваги та надання їй максимального розголосу вмотивовуючи керівництво запровадити більш жорсткі методи нагляду за додержанням чинного законодавства та морально-етичних норм, правил поведінки в цілому.
Фактично, стосовно принципів на яких ґрунтується діяльність Національної поліції є принцип верховенства права, котрий повинні додержуватись всі без виключень і в тому числі, під час виконання службових обов’язків. Моральність в цьому питанні посідає не останнє місце, де принцип гуманізму за часту ігнорується правоохоронцями.
Як було встановлено рядом вітчизняних досліджень, динаміка загального рівня злочинів, що вчиняються персоналом ОВС, у цілому відповідає закономірностям, за якими змінюється рівень злочинності на території України [1, 2]. Актуальність проблеми полягає в дослідженні мотивів скоєння злочинних посягань працівниками та виокремлення заходів протидії та запобігання злочинам. Деякі кримінологи виділяють такі злочини, які скоєні в ході проведення не ефективної та не доцільної перевірки під час відбору кандидатів на службу. Тобто, природа виникнення злочинної проблематики починає свої витоки, ще з прийняття документів на службу. Не ефективність працівників контрольних органів та не професіоналізм, а можливо без відповідальність, стають породженням криміногенних чинників.
Аналізуючи статистичні дані, наведені Генеральною прокуратурою України, помічаємо тенденцію стрімкого зросту злочинності з 2007 року, аналізуючи звітність 2010 року, помічаємо об’єктивний факт порівняного зростання злочинності працівників МВС на ряду з типовими злочинцями, де серед злочинців держслужбовців, було виокремлено найагресивніші підрозділи котрими є: служба карного розшуку, слідчі підрозділи, дільничні інспектори, підрозділи з охорони громадського порядку, підрозділи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків та Державтоінспекція. Аналіз матеріалів представлених до вільного доступу за фактом резонансних справ надає можливість засвідчити вікову категорію злодіїв, найбільшу кількість злочинів скоюють працівники МВС вікової категорії від 27 до 35 років, за стажем служби до 10 років. Судова практика свідчить про те, що більшість злочинів вчиняються в службових приміщеннях, кабінетах, відділках, управліннях, тощо. За даними Генеральної прокуратури України в 2010 році найбільше займали кримінальну структуру злочини пов’язані з хабарництвом, перевищення службових повноважень та зловживання службовим становищем. То аналізуючи звітність 2018-2020 років, тенденція та кримінальна традиція зовсім втратила сенс. Станом на 2020 рік резонансними фактами скоєння злочинів співробітниками поліції є саме нанесення тяжких тілесних ушкоджень (ст. 121 КК), катування (ст. 127 КК), створення злочинної організації (ст. 255 КК), зґвалтування (ст. 152 КК), сексуальне насильство (ст. 153 КК), примушування до вступу в статевий зв'язок (ст. 154 КК), статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку (ст. 155 КК), розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК), зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК), завідомо незаконне затримання, привід або арешт (ст. 371 КК), притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372 КК), примушування давати показання (ст. 373 КК), порушення права на захист (ст. 374 КК), та звичайно багатьох співробітників було викрито в зловживанні наркотичними засобами, психотропними речовинами, а також в їхньому розповсюджені. Ость така пригнічена фактами картина постає сьогодні перед суспільством, в ході чого йде ефективна реалізації законодавства, приймаються більш жорсткі міри з боку прокуратури в ході проведення нагляду за додержанням законодавства правоохоронними органами, також на ряду з цим відбувається реформування органів прокуратури, добір нових кадрів та реалізація чинного законодавства.
Резонансний факт набув розголосу в Одесі 18 лютого 2020 року, дівчинка котра є ученицею 11 класу середньої школи, розповіла своїй вчительці про те, що 11 лютого 2020 року в денний час доби, інспектор ювенальної превенції запросив неповнолітню до себе до дому, та в ході чого поліцейський шляхом шантажу та насильства змусив дівчинку вступити з ним в статевий зв'язок. Прокуратура та Державне бюро розслідувань порушило кримінальне провадження за ст. 152 КК України, де санкція статті передбачає винному покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.
Також резонансний факт набув злочин скоєний на Харківщині трьома співробітниками поліції, де останні звинувачені в притягненні невинного до кримінальної відповідальності. Дані матеріали набули розголосу так як активну участь в кримінальній схемі приймав майже весь районний відділок поліції, а керував схемою начальник відділу. За інформацією Державного бюро розслідувань, начальник відділу переконав свого підлеглого, начальника кримінальної поліції в тому, що необхідно штучно створити штучні умови для покращення статистики з розкриття злочинів, пов’язаних із розкраданням лісу. Для цього підозрювані запропонували місцевому мешканцю грошову винагороду, в обмін на зізнання у вирубці дерев. Для реалізації злочину підозрювані відвезли «жертву» в ліс, де вже були зрубані 9 дерев, вручили бензопилу та пальне до неї і викликали слідчо-оперативну групу. 18 березня 2020 року слідча знаючи, що людина не має відношення до скоєння злочину, повідомила потерпілому про підозру у незаконній порубці лісу. Правоохоронцям загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років.
Аналізуючи вище наведені, резонансні, неправомірні дії правоохоронців, слід закцентувати увагу саме на внесенні змін до деяких законів, а саме чинного Кримінального кодексу України, де статті, диспозиції яких регламентують притягнення до кримінальної відповідальності правоохоронців у разі їх порушення. З боку прокуратуру посили контроль за додержанням законодавства в правоохоронних органах та надати сурових заходів котрі будуть спрямовані до профілактичних заходів щодо протидії та попередження типових злочинів котрі можуть бути скоєні співробітниками поліції.
Лише за суворого дотримання законних вимог, проведення системної роботи, провадження на законних підставах комплексних перевірок, реалізації програми захисту прав людини, можливо дійти результату поліпшення ситуації в даній сфері.
Впровадження досліджень різних видатних науковців в сфері протидії злочинам скоєних співробітниками поліції, дозволить виділити в результаті нові профілактичні методи, заходи запобігання та методологію ліквідації останніх злочинів.
Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам є дієвими лише за умови провадження їх відповідними органами державної влади та за дотримання відповідного чинного законодавства котре регулює діяльність останніх органів.
Комплексні дії перераховані вище спрямовані на подолання злочинності та проведення профілактичних заходів з метою запобігання злочинним проявам. Такі дії дозволять захистити права людини та впровадити позитивні статистичні дані, в подальшому дозволять поліпшити морально-етичні норми.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Моніторинг незаконного насильства в органах внутрішніх справ України/ ХІСД. – Харків: Права людини, 2010. – 192 с.
Усі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.
Про проект :: Реклама на сайті
