Історія поширення православної віри на нашій землі має глибокі корені, починаючи ще від Святого Апостола Андрія Первозванного, що благословив нашу землю і посіяв перше насіння віри у Воскреслого Христа, нашого Спасителя і Господа. Долі Катеринославської єпархії тісно пов'язані з долями розвитку держави. У свій час храми й монастирі зіграли важливу роль у суспільно-політичному житті країни, брали активну участь у боротьбі проти іноземних загарбників. Православна Церква стояла біля джерел розвитку високої культури й освіти. У стінах наших монастирів і храмів писалися знамениті літописи краю, створювалися найбагатші бібліотеки.
До 1775 року майже вся Катеринославська губернія входила до складу Київської єпархії і залежала від Київського Митрополита, що і керував нею до 1760 року за допомогою Полтавських протопопів, аз 1760 року - за допомогою Старокодацьких намісників. До цього часу створюються нові губернії, намісництва, будуються міста. Облаштовується місто Катеринослав, на честь Святої Великомучениці Катерини. 9 травня 1787 року відбувається початок закладення будівництва Преображенського собору на нинішньому його місці. Місто Катеринослав повинне було складати славу імператриці Катерині II, через що відкривається Катеринославський університет - «культурою впливати, як на народи слов'янського півдня, так і на тих, хто грецьку, татарську й іншу мову вживають».
Після ліквідації Запорізької Січі, у 1775 році, вільності війська Запорізького й Низового були поділені в адміністративному відношенні на дві губернії: Новоросійську й Азовську. А для керування справами церковними за бажанням князя Г. О. Потьомкіна була заснована Указом імператриці Катерини II від 7 вересня 1775 року Катеринославська єпархія, що одержала назву Слов'янської й Херсонської для жителів Новоросійського краю. Назва єпархії Слов'янська була дана на основі безлічі слов'ян, що переселилися сюди з турецьких і австрійських земель.
У межі знову заснованої єпархії, що займає «всю Єлизаветградську провінцію з одного боку, і всі місця Азовської губернії до Черкаська й інших селищ Донського війська, з іншої сторони», ввійшла і частина Катеринославської, нині Дніпропетровської єпархії, у тому числі і козацька слобода Мостина, тобто, те місце, де красується нині наше Богом бережене місто Дніпропетровськ із його околицями (Катеринославський Ювілейний Листок, 1787 р., 9 травня 1887 р., стар. 68).
Назва і простір новоствореної Катеринославської єпархії мінялися разом з назвою й простором Новоросійської й Азовської губерній. Коли у квітні 1784 року в місті Кременчуці було відкрито Катеринославське намісництво, до складу якого ввійшли: Крим, Новоросійська й Азовська губернії, єпархія одержала назву Катеринославської, а архієреї титулуються Катеринославськими і Херсонес - Таврійськими. Коли Катеринославське намісництво, разом з виділеним з нього Вознесенськом, за волею імператора Павла Петровича (12 грудня 1796 р.), було перейменовано в Новоросійську губернію, єпархія отримує ім'я Новоросійської, а архієрей носить титул Новоросійський і Дніпровський.
При розділі Новоросійської губернії у 1802 році на Миколаївську, перейменовану 15 травня 1803 р, в Херсонську, Таврійську та Катеринославську, єпархія поєднує усі три і називається Катеринославською, причому єпископ одержує потрійний титул: Катеринославський, Херсонський і Таврійський. Назва Катеринославської єпархії утримується до 1926 року, коли місто Катеринослав було перейменовано в місто Дніпропетровськ. Єпархія стала називатися Дніпропетровською. Спершу, обіймаючи великий територіальний простір, Катеринославська єпархія, з часом, з утворенням нових єпархій, природно зменшувалася у своїх розмірах.
Отже, з огляду на перераховані вище зміни, Катеринославська єпархія змінювала свої назви й архієреї мали наступні титули:
1) «Слов'янський і Херсонський» з 7.09.1775 року;
2) «Катеринославський і Херсонес-Таврійський» з 1786 року;
3) «Новоросійський і Дніпровський» з 21.12.1797 року;
4) «Катеринославський, Херсонський і Таврійський» з 4.12.1803 року;
5) «Катеринославський і Таганрозький» з 9.05.1837 року;
6) «Катеринославський і Маріупольський» з 1.04.1911 року;
7) «Катеринославський і Новомосковський» з 1921 року;
8) «Дніпропетровський і Запорізький» з 1926 року;
9) «Дніпропетровський і Криворізький» з 1992 року;
10) «Дніпропетровський і Павлоградський» з 27.07.1996 року до дійсного часу.
У 1996 році на Дніпропетровщині була заснована Криворізька єпархія з титулом для керуючого архієрея «Криворізький і Нікопольський».
Змінюючи з волі вищого Начальства свої найменування, архієрейська кафедра не раз змушена була змінювати і своє місцеперебування. Єпархіальні центри Катеринославської єпархії були з 1775 по 1797 роки в м. Полтаві. Потім, з 1797 по 1804 роки у м. Новомиргороді. З 1804 року кафедра з Новомиргорода була перенесена в м. Катеринослав.
При Катеринославській єпархії були наступні вікаріатства, де перебували архієреї, що допомагають керувати усією єпархією: «Феодосійське й Маріупольське вікаріатство» з 7.03.1787 по 16.10.1799 роки. «Таганрозьке»
вікаріатство з 1911 року. «Приазовське» вікаріатство з 1917 року. «Олександрівське й Петропавлівське» вікаріатство з 1917 по 1932 роки. «Бахмудське й Артемівське» вікаріатство з 1921 по 1922 роки. «Криворізьке» вікаріатство з 1928 по 1930 роки. «Маріупольське» вікаріатство з 1919 по 1924 роки. «Приазовське й Таганрозьке» вікаріатство з 1917 по 1919 роки.
На території Дніпропетровської єпархії розміщені та діють чотири монастирі: один чоловічий та три жіночих: Самарський Пустинний Свято-Миколаївський чоловічий монастир біля Новомосковська. Заснований у другій половині XVI століття. З 1791 р. був приписаний до архієрейського будинку. У роки гонінь був закритий. Уданий час відроджується під керівництвом Ігумена Досифея (Савелова), силами нової вступившої братії та благодійників.
Знаменський жіночий монастир у селі Вербівське, Васильківського району. Заснований у 1906 році з жіночої общини, яка була заснована у 1903 році та йменувалася Знаменською пустинею. Був закритий та зруйнований. Уданий час відроджується під керівництвом Ігумені Георгії (Ємелянової), силами нових вступивших сестер та благодійників.
Свято-Тихвинський жіночий монастир у селі Мар'івка, Магдалинівського району. Під назвою жіночої общини він існував з 1873 року, а у 1885 році перетворений у жіночий монастир. Був закритий та зруйнований до основи. Уданий час відроджується під керівництвом Ігумені Марії (Пояскової), силами нових вступивших сестер та благодійників. Свято-Тихвинський жіночий монастир у м. Дніпропетровську. Під назвою жіночої общини він існував з 1866 року, а у 1877 році перейменований у гуртожитній жіночий монастир. Був закритий та зруйнований. У даний час відроджується під керівництвом Ігумені Марини (Ткачук), силами нових вступивших сестер та благодійників.
Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 27 липня 1996 року (Журнал № 31) Дніпропетровська єпархія розділена на дві самостійні єпархії: «Дніпропетровську» і «Криворізьку». До складу Дніпропетровської єпархії віднесені наступні райони області: Дніпропетровський, Васильківський, Магдалинівський, Межівський, Новомосковський, Павлоградський, Петропавлівський, Петриківський, Покровський, Синельниковський, Царичанський і Юр'ївський. До складу Криворізької єпархії віднесені наступні райони Дніпропетровської області: Криворізький, Апостолівський, Верхньодніпровський, Криничанський, Нікопольський, П'ятихатський, Солонянський, Софіївський, Тамаківський, Широківський і м. Дніпродзержинськ.
Преосвященному ІРИНЕЮ, керуючому Дніпропетровською єпархією, засвоєний титул «Дніпропетровський і Павлоградський», а Преосвященному ЄФРЕМОВІ, (у світу Іван Степанович Кицай), що керує Криворізькою єпархією, 13.09.1996 р., у день архієрейської хіротонії, присвоєний титул «Криворізький і Нікопольський».
З 1998 року по благословенню Архієпископа Іринея відновлене видання «Дніпропетровські Єпархіальні Відомості», що видавалися з 1872 року за назвою «Катеринославські Єпархіальні Відомості». Початок цьому видавництву поклав у 1872 році Архієпископ Феодосій (Макаревський) Катеринославський, Херсонський і Таврійський. Видавалися КЄ Відомості друкарнею Святого Рівноапостольного князя Володимира при Катеринославській Духовній Семінарії. Виходили вони два, три рази на місяць, мали два відділи: офіційний і неофіційний. Редактором, як правило, призначався Ректор Катеринославської Духовної Семінарії, а членами редакційної колегії були викладачі Семінарії.
Головною метою видання «Катеринославських Єпархіальних Відомостей» було: «об'єднати діячів релігійно-моральної освіти єпархії і допомогти духівництву в його пастирській і релігійно-просвітній діяльності» (із Звіту Катеринославського Єпархіального братерства в ім'я Св. Равноап. князя Володимира при Катеринославській Духовній Семінарії за 14-й рік його діяльності з 1 вересня 1901 року по 1 вересня 1902 року. Катеринослав, Друк. Братерства Св. Кн. Володимира,1903 p., стор.17).
«Катеринославські Єпархіальні Відомості» були настільки цікавими, що в 1902 році в матеріальному відношенні їхнє видання окупалося підпискою читачів, так що не було потрібно ніяких витрат з боку братерства єпархії (з того ж звіту, стор. 18). З успіхом виходили вони багато років, але ось у роки гонінь видання було припинене.
Тепер видання відновлене, однак налагодити регулярне їхнє видання не так просто через недолік фінансів. «Дніпропетровські Єпархіальні Відомості» у 1998 році вдалося надрукувати за січень № 1, за лютий - березень № 2-3 і за квітень № 4. Далі була перерва до 2000 року. У 2000-му році з друку вийшли тільки № 1(5) і № 2 (6). У 2001 році уже вийшли друком № 1-2 (7-8) і № 3-4 (9-10), є надія, що видання буде мати продовження.
З 2001 року почате видання Додатку .до «Д. Е. Відомостей» за назвою «Церковні Вісті». Уже вийшли друком № 1 за січень, № 2 за лютий, № 3 за березень і № 4 за квітень. Видання буде мати продовження.
З 1998 року по благословенню Архієпископа Іринея почате видання щомісячної газети, а потім журналу за назвою «Спасіть наші душі». Журнал завойовує усе більше й більше читачів, а тому з'явилася можливість видавати додатки до нього: «Православні чудеса», для дітей додаток за назвою «Райдуга» і ще один додаток газета «SOS». Зовсім недавно вийшов ще один додаток «Православна сім'я» №1.
З 2000 року по благословенню Архієпископа Іринея видається газета за назвою «Початок», що завойовує усе більше число читачів. Таким чином, Дніпропетровська єпархія займається виховною й просвітньою діяльністю серед приходів, а також серед молоді і серед дітей, особливо в Недільних школах.
При Дніпропетровській єпархії функціонує «Союз Православної молоді» - «Світло», що зареєстроване в 1993 році. Ця громадська організація, по благословенню Архієпископа Іринея, з грудня 1993 року видає щомісячний журнал за назвою «Слово». Періодично видаються додатки до цього журналу за назвою: «Сім'я - мала Церква» і «Православний медичний листок». У такий спосіб проводиться виховна і просвітня робота серед молоді й студентства.
У даний час, за станом на 1 січня 2001 року, Дніпропетровська єпархія нараховує 9 благочинних округів, 184 приходи, 169 священиків і 23 диякона. Цими силами й обслуговуються всі приходи, число яких постійно збільшується, завдяки місіонерській діяльності священнослужителів єпархії.
З ініціативи священнослужителя Свято-Троїцького Кафедрального собору в Дніпропетровську створена Благодійна організація - Культурний центр «Лествиця», де створена прекрасна Православна бібліотека, що займається просвітньою роботою серед молоді й дітей. У місті створені виставочні зали духовної православної літератури й ікон, а також книгарні й ларьки, що займаються продажею книг і ікон для жителів. Подібні бібліотеки й іконні крамниці влаштовані у Свято-Тихвинському жіночому монастирі в Дніпропетровську, а також у багатьох приходах єпархії.
ІСТОРИЧНЕ ФОТО |
Проспект Карла Маркса, Январь 1953 Автор: Оландер Ааре |