Дім є надзвичайно містким космічним символом. Він є моделлю всевіту у мініатюрі, місцем, де людина почувається у безпеці. Дім – це місце народження кожного, звідки людина йде в життя і куди повертається з мандрів; пункт, де починається і закінчується всяке ритуально-обрядове дійство і саме життя. Дім передається у спадок, він є символом роду, центром родового всесвіту.
З домом нерозривно пов’язано поняття «рід» у розумінні: рід людський і окремий рід, родина, сім’я.
Артефакти «Світлиці» — це здебільшого аутентичні речі домашнього сімейного вжитку, особливо старі чорно-білі фото з сімейних архівів. Фотографія творить уречевлену ілюзію зупиненого часу. Часто фото — єдине, що лишилося від наших попередників, близьких, родичів, колись живих, сильних, молодих. Старе фото змушує задуматись: вони були не першими, а ми не маємо стати останніми на цій землі. Артефакти — зруйнований побут, зруйнований дім. «Світлиця» — спроба сконструювати нову цілість, уже суто мистецьку.
У концепції «Світлиці» домінує світле, позитивне начало, а саме — добро. Дім без людини, родини — порожній і холодний, а родина без добра (згоди, порозуміння, любові, миру, добробуту, затишку) є обтяжливим фізичним співіснуванням у тісному просторі чужих байдужих істот.
«Світлиця» — не окремі звичайні речі, поняття. Це — єдине, особливе смислове поле, де сучасність стикається з минулим і майбутнім. Відтак для створення «Світлиці» використано інсталяції — просторові композиції з різних виробів і матеріалів, природних об’єктів, текстової та візуальної інформації. Неординарне сполучення тривіальних речей виявляє в них ті смислові значення та якості, що приховані від буденного сприйняття. Стаючи елементом художнього задуму, річ звільняється від своєї утилітарної функції, водночас набуваючи функції символічної.
У «Світлиці» працює клуб: «У Світлиці сьогодні гість», відеоклуби «Сьогодні у клюбі кіно!», «Природа. Людина. Культура», постійнодіючі виставки: «Писанка», «Рушник», «Витинанка». Експонувались паперові скульптури майстрині Ольги Бєлової «Метаморфози», малюнки-оригінали до мультфільму «Енеїда» режисера Володимира Дахна, фотовиставка «Ще назва є, а річки вже немає», «Домоткань, річка, що втрачає красу», «Шкільне фото», «Весільне та родинне фото». У вересні 2005 року окремі композиції Світлиці були виставлені у Дніпропетровському історичному музеї в рамках щорічної фотовиставки «Зачаровані містом».
Гостями «Світлиці» були українська мисткиня Люда Тафійчук, народний артист України Михайло Мельник, історик і геральдист Юрій Савчук, бандурист і лірник Тарас Компаніченко, письменник Юрій Андрухович, культуролог Станіслав Бушак, художник книги Кость Ткаченко. Відвідували світлицю також урядовці, науковці, учасники міжнародних конференцій, викладачі шкіл, технікумів, вищих навчальних закладів, залізничники, студенти та школярі, гості з Ірану, Йорданії, Канади, Казахстану, Китаю, Литви, Німеччини, Польщі, Росії, Туркменістану, Франції.
«Світлиця» провадить системну роботу з впровадження української мови у навчальний процес, виховання шанобливого ставлення до культури та традицій українського народу, залучення до наукових, історичних, краєзнавчих, ґенеалогічних, етнографічних досліджень. Через пізнання історії свого роду, своєї малої батьківщини студенти переймаються почуттям єдиної родини. Своєрідним підсумком цих досліджень стало свято «Я. Родина. Україна». У рамках тижня студентської науки щорічно у квітні проводяться студентські конференції. З ініціативи Дніпропетровської молодіжної ради при міському голові на базі «Світлиці» проведено дві міжвузівські студентські наукові конференції «Дніпропетровщина — моя мала батьківщина».
Щорічно в листопаді відбуваються дні пам’яті жертв голодоморів і репресій, зокрема, у рамках Тижня скорботи відбувались міжвузівські студентські читання «Голодомор-33», панахиди за загиблими, експонуються фотовиставки «Мамо, я хочу їсти!», інсталяції «Український апокаліпсис».
Невичерпним джерелом виховання національної свідомості є Шевченкова творча спадщина. Щорічно в університеті відзначаються шевченківські дні, проводяться літературні читання, конкурс на кращого шевченкознавця, засідання клубів із переглядом відеофільмів «Заповіт», «Мій Шевченко», «Шевченко — художник», виставки літератури.
Виразною ознакою стилю роботи «Світлиці» стали презентації книг Артема Куліша «Легенди ДІІТу», Миколи Чабана «Діячі Січеславської «Просвіти», Григорія Іващенка «Nехай козириться!», Ірини Голуб «Сім чудес Дніпропетровщини», Владислава Станіславського «Запорозька Січ та Річ Посполита 1683–1696 рр.», Сергія Злючого «Білий світ», Анатолія Кравченка-Русіва «Голодомор». Презентували своє видання засновники часопису «Свята справа». Вже не один рік поспіль проводиться мовний турнір. Із 2006 року він став міжвузівським. Складовою частиною конкурсу 2005 року було написання твору «ДІІТ у моєму житті», у 2006 — «Дніпропетровськ у моєму житті». Підведення підсумків турнірів відбулося на святкових заходах «Мово моя солов’їна», «Пречиста мово, слово світанкове».
«Світлиця» активно співпрацює з Національним університетом «Києво-Могилянська академія», Інститутом гуманітарних проблем і Центром культури української мови Національного гірничого університету, Інститутом суспільних досліджень, Дніпропетровським національним університетом та іншими вищими навчальними закладами міста, бібліотеками, громадськими та культурними об’єднаннями, зокрема краєзнавчим клубом «Ріднокрай» при ДОУНБ, еколого-туристичним об’єднанням «Орлан», обласною лігою фотографів, мистецькою агенцією «Арт-Вертеп», Видавничим домом «Андрій» тощо.
Світлиця — чиста, привітна, гостинна кімната української оселі. Наша «Світлиця», органічна складова Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту, завжди з радістю чекає гостей.
Ласкаво просимо!
Григорій Іващенко
ІСТОРИЧНЕ ФОТО |
Садова вулиця, 1840-1920 гг. |