Індустріалізація на кістках

Наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років у Кам'янському починається будівництво гігантів місцевої промисловості: коксохімічних заводів, азотно-тукового і цементного заводів, ДРЕС, аглофабрики. Коксохімічний завод ім. С. Орджонікідзе будувався у першу 5-річку. Головним підрядчиком споруди нижнього коксохіму, як і інших промислових об'єктів міста, був трест «Дзержинськбуд». Але основною робочою силою, яка використовувалася на будівництві, були в'язні.

Поряд з будівельним майданчиком нижнього коксохіму знаходилася 2-а будколонія Кам'янського. Це була велика колонія, що налічувала 2800 осіб, серед яких були і жінки. Більшу частину засуджених складали розкуркулені селяни навколишніх сіл. Такі будівельні колонії як гриби після дощу почали з'являтися по всьому Радянському Союзу, у тому числі і в Україні: в'язні колоній зводили промислові гіганти перших 5-річок. Адже без величезної кількості арештантів, що являли собою безкоштовну робочу силу, радвлада існувати не могла. Умови утримання у 2-й будколонії були справді нелюдськими.

Лист кам'янських зеків

Якимсь дивом ув'язненим Кам'янської будівельної колонії вдалося передати на волю лист, написаний 30 серпня 1935 року. І дивна справа – лист дійшов до адресата!

Ми, правопорушники, просимо Вас звернути особливу увагу на ув'язнених, в 2-й будколонії робиться дуже велике безладдя. Ув'язнені працюють гірше, ніж в старий час працювали на каторзі, і всі обірвані, голі і голодні, і дуже багато хворих, які не можуть ходити по світлу. А їх женуть на роботу, і якщо не йде, то тягнуть за ноги, як собаку, і б'ють його, якщо він вже не може по світлу ходити. І замість того, щоб його підтримати харчуванням, вони йому дають тільки 400 грам хліба, щоб він швидше помер. А тому ми, правопорушники, просимо Вас, щоб Ви самі переконалися на факті і таких шкідників притягали до відповідальності, а то Ви не знаєте і думаєте, що тут добре, але приїдете і побачите. В старий час і то над ув'язненими так не знущалися, як зараз знущаються. Ми, здається, вже пережили 33 рік. Вже 35 рік, і до яких пір це знущання буде над нами, трудівниками. Ми, правопорушники, просили і просимо Вас: виїдьте і перевірте самі, що тут робиться. Писати – це дуже багато, і то все не опишемо. Просимо Вас ми, правопорушники, не указуємо прізвищ, а то Ви нічого не зробите, а над нами знущатимуться.

Доповідна записка

Лист ув'язнених потрапив до помічника Генерального прокурора УРСР з нагляду за місцями позбавлення волі Петренка, який дав справі хід. Для вирішення скарги правопорушників про неподобства у 2-ї будколонії до Кам'янського виїхав старший помічник обласного прокурора Герасименко. Те, що він тут побачив, вразило навіть бувалого слідчого. Результати дізнання були оформлені ним у доповідній записці.

На виконання Вашого розпорядження мною 3/Х – 9/Х-35 проведено обслідування стану правопорушників 2-ї Будколонії в м. Кам'янському й встановлено слідуюче:
В колонії перебуває 2800 правопорушників, які за умовами з Дзержинбудом працюють на будівництві. При огляді таборів кидається у вічі велика кількість тяжко хворих правопорушників, які живуть по ротах вмісті зі здоровими, але на роботу не ходять по місяцю й більше. До лікарні їх не приймають з тієї причини, що лікарня розрахована на 50 ліжок.
У кожній роті є хворі, що не виходять на роботу. Багато хворих на двобічну грижу, туберкульоз, міокардит і таке інше. Меддопомога правопорушникам цілком не задовільна: за штатом потрібно 2 лікаря і 6 лікпомів та лікарі-консультанти – вушні, глазні, зубні, хірурги, гінекологи, – а в наявності є: один головлікар, він же начальник медсанчастини Овчаренко, та 3 лікпома...
З боку обслуговуючого медперсоналу до хворих правопорушників надзвичайно брутальне ставлення, про що свідчить такий випадок. 3/Х лікар Овчаренко захворів, пішов у відпустку, не поклавши ні на кого обов'язків лікаря, й до лікарні, де мешкають 38 тяжкохворих на туберкульоз, дезінтерію і таке інше, ніхто з лікпомів не заходив до 7/Х. Здоров'я хворих доручено сестрам, з яких не всі обізнані з елементарними правилами догляду за хворими... Велика кількість хворих, яка є в колонії, та велика смертність (померло з 1 січня 89 чоловік) як приносять матеріальну шкоду Будколонії, так і мають негативний вплив на моральний стан правопорушників.

2-а будколонія МУ НКВС повідомляє, що комісією при медсанчастині неодноразово пред'являється контингент хворих до дострокового звільнення через хворобу. Народний суд м. Кам'янського, розглядаючи справи хворих, які за характером злочину і класовим походженням належать до числа чужих елементів, своїми ухвалами про дострокове звільнення відмовляють навіть у таких випадках, коли хворий знаходиться у вельми важкій, загрозливій формі хвороби. В результаті за рахунок подібних випадків по 2-й будколонії МУ НКВС місяць у місяць зростає реєстрація смертних випадків.
Повідомляючи про вищевикладене, прошу Ваших вказівок.

Висновки обласної прокуратури

1935 року жовтня 20 дня старший слідчий Дніпропетровської обласної прокуратури, розглянувши справу про зловживання адміністрації 2-ї будколонії в м. Кам'янське, з'ясував:
1. У будколонії No 2 існувала з 1935 року система грубого свавілля. Цілий ряд свідчень в'язнів і окремих працівників нагляду підтверджують факти биття ув'язнених взводними, старостами і самоохороною (всі ці люди – з ув'язнених). При виведенні в'язнів на роботу тих, хто відмовлявся виходити, били, тягнули силою за ворота, грубо штовхали і лаяли. Таке ставлення до ув'язнених не могло бути невідоме командуючому складу колонії, оскільки на виходах на роботу обов'язково присутній хто-небудь із відповідальних працівників колонії.
2. У будколонії дуже великий відсоток хворих і відсоток смертності. Такому положенню сприяло примушення виходити на роботу хворих ув'язнених. Часто в'язні, які мали довідки лікаря про 50% працездатність, примушувалися виконувати 100% робоче навантаження здорових людей.
3. Грубо ставилися до ув'язнених і особи командного складу колонії. Начальник колонії Межерічер, начальник охорони Ольшанський, начальник виробничих робіт Шевченко, комендант Стовба та ін.
4. Розслідуванням встановлені також факти биття в'язнів.

Чим закінчився прокурорський розгляд у 2-й будколонії Кам'янського, невідомо. Але зразково-показовою ця колонія, скоріше за все, не стала. І до кінця свого буття її в'язні волочили мізерне животіння на межі між життям і смертю.