Андрій Достоєвський: губернський архітектор Катеринославу

Первая классическая мужская гимназия на Соборной площади

Здание Почтамта

Дом Губернатора на Екатериненском проспекте

Екатерининский проспект. Дом губернатора

Октябрьская пл.

Октябрьская пл.

Дом Губернатора. Центральный просп.

Дом Губернатора...

Почтамт

На центральном проспекте, Почтамт

Почтамт

Здание Почтамта

Почтамт

Андрей Достоевский с сыновьями

Андрей Достоевский

Дом, построенный по проекту А. Достоевского в Елисаветграде (Кировограде)

З Україною великий романіст пов'язаний через свого батька Михайла, предки якого проживали у свій час на Західній Волині. А з Дніпропетровськом (тоді Катеринославом) він знайомий завдяки рідному брату Андрію. Андрій Достоєвський служив у нашому місті губернським архітектором з 1860-го по 1865-й рік і залишив у Катеринославі не лише архітектурний, але і літературний слід.

Молодший брат

Андрій Достоєвський народився 1825 року і був молодшим братом у сім'ї. Старші брати, Михайло і Федір, крім того що мали дружні стосунки, були також, на відміну від Андрія, зв'язані спільними літературними і журналістськими інтересами. Але від самого початку всі троє вибрали один терен.

Як і обидва брати, Андрій вчився в московському пансіоні Чермака, звідки після 5-го класу зібрався поступати на математичний факультет університету. Але під впливом Михайла він переїздить до Петербурга, де слідом за Федором вирішує поступити до Головного інженерного училища. Михайло і Федір жили в цей час на одній квартирі, і майбутній класик вже приступив до вивчення тонкощів інженерної справи. Але скласти іспити Андрію (як і старшому брату Михайлу, визнаному непридатним до інженерної служби за наслідками медичного обстеження) не вдалося, і він поступив до Училища цивільних інженерів, згодом перейменованого у Будівельне училище. Навчання майбутній архітектор закінчив у 1848 році з відзнакою, і був прийнятий на службу до Департаменту проектів і кошторисів Головного управління шляхів сполучення і публічних будівель. Але попрацювати в Петербурзі новоспеченому інженеру вдалося недовго. У квітні 1849-го його арештовують у відомій справі Петрашевського, сплутавши з братом Михайлом. Помилка з'ясується тільки за два тижні, які Андрій проведе в Петропавлівській фортеці.

Після історії з ув'язненням молодший із братів Достоєвських був вимушений змінити траєкторію своєї кар'єри. Головноуправляючий шляхами сполучення граф Клейнміхель, щоб позбавитися від архітектора з гучним прізвищем, призначає його міським архітектором Єлисаветграда (нинішній Кіровоград). Там Андрій Михайлович пропрацював майже десятиліття – до 1858 року. В цей же час повертається із заслання брат Федір. Разом з Михайлом вони починають видавати журнал. Робить поворот і доля Андрія. Разом з дружиною і дітьми він переїздить на службу до Сімферополя, де працює протягом двох років.

У травні 1860-го слідує чергове переведення. Андрій Михайлович Достоєвський призначений на посаду губернського архітектора і виїжджає для виконання службових обов'язків до міста Катеринослава.

Катеринославські хроніки

Після чистого і доглянутого Сімферополя Катеринослав справив на Достоєвського не найкраще враження. У своїх «Спогадах», виданих тільки в 1930 році, він залишив багато зауважень і спостережень, присвячених тодішньому стану міста, яке здалося йому «брудним і погано облаштованим, але значно більшим». Катерининський проспект, або, як називає його Достоєвський, «велика бульварна вулиця, що прорізає місто по всій довжині його», звернув на себе увагу нового архітектора «влаштованим посеред неї шосе, з боків якого йдуть у два ряди алеї, обсаджені деревами білої акації і каштановими».

Нові враження не забарилися. Переїхавши до триповерхового будинку купчихи Остроумової на Катерининському проспекті з міського готелю, що не влаштував його своїми цінами, Достоєвський мав нагоду познайомитися з представниками катеринославської фауни. На його очах з підпілля вискочила велика жаба і проскакала через усю кімнату. Мабуть, брат письменника був людиною якщо не забобонною, то вже точно вразливою. Він не став спокушати долю і переселився до двоповерхового будинку купця Чичиринського, що знаходився на одній із сусідніх вулиць.

За 5 років служби в Катеринославі Андрій Достоєвський звів декілька будівель, став завсідником Англійського клубу і запам'ятав безліч історій, які згодом переповів у своїх «Спогадах».

Так само як і старші брати, Андрій Михайлович полюбляв грати на рулетці. Випробувати фортуну в Катеринославі можна було тільки в одному місці — Англійському клубі (згодом це – Будинок губернатора, сьогодні — відділення одного з банків, що знаходиться на розі проспекту Карла Маркса і вулиці Леніна). Про клуб Достоєвський відгукувався компліментарно: «Багато я бачив опісля клубів у різних містах, але такого облаштованого, як катеринославський періоду 1860 – 1865 років, я не зустрічав…» Швидше за все в азартних іграх йому, на відміну від брата Федора, все ж таки щастило.

Плодами архітектурних зусиль Достоєвського в Катеринославі стали Гостиний двір (торгові ряди) в центральній частині Катерининського проспекту (до наших днів вони не збереглися) і двоповерховий корпус медичного інституту на Соборній площі, де раніше розміщувалася класична чоловіча гімназія.

Втім, не обійшлося для Андрія Михайловича перебування в Катеринославі і без неприємних сюрпризів. У губернському правлінні хтось розпустив плітки про зраду Андрієм своїх братів, заарештованих у справі гуртка петрашевців. Чутка була донесена помічнику губернатора урядовцем губернського правління Крендовським. Конфлікт, що виник між Достоєвським і Крендовським, узялися залагоджувати відомий белетрист Г. П. Данилевський і урядовець В. П. Ульман. Врешті-решт розгляд закінчився на користь Достоєвського. Задоволений Андрій Михайлович поспішив пригостити своїх посередників «скромною, але ситною з пляшкою вина вечерею» — звичайно ж, в Англійському клубі.

Візит, що не відбувся

У червні 1864 року Федір Достоєвський письмово повідомив Андрія про свій намір побувати в Катеринославі. Але обставини не дозволили письменнику відвідати брата. Проте наше місто зуміло залишити свій слід не тільки в пам'яті Федора Михайловича, але і в одному з його романів. Річ у тім, що літо 1864 року видалося в Катеринославі надзвичайно посушливим. Стояла виснажлива спека, городяни не знаходили собі місця, і на довершення всього в місті одна за одною стали спалахувати пожежі. Пожежна техніка була далека від досконалості, і дерев'яні будинки горіли щодня. До того ж спалахували будівлі виключно заможних городян. Почали приходити листи з попередженнями про пожежі, і попередження ці, як правило, підтверджувалися. Протягом всього літа катеринославці були охоплені панікою. Ходили чутки, що пожежі влаштовуються чи то студентами, чи то нігілістами, чи то поляками. Андрій Михайлович згадував згодом, що в народі також подейкували, що «стіни будівель намазувалися якоюсь речовиною, яка від сонячної теплоти спалахувала і призводила до миттєвої пожежі. Тривога оголошувалась дзвоном (або набатом), який гнітючим чином діяв на нерви. Всі обивателі щохвилини знаходилися напоготові».

Всі, хто читав роман Ф. М. Достоєвського «Біси», упізнають у цій розповіді епізод з пожежами у місті, яке стало полем діяльності підпільного гуртка, організованого Петром Верховенським.

Втім, за свідченням Андрія Михайловича, найвірогіднішою версією того, що трапилося, вважався «польський слід», оскільки польській пропаганді приписувався украй серйозний вплив. Що насправді стало причиною пожеж: засуха, слабка організація пожежної охорони або підступи зловмисників — напевно невідомо. Але те, що візит Федора Достоєвського до Катеринослава так і не відбувся, не завадило письменнику ознайомитися з гарячими в усіх сенсах новинами з губернського міста і згодом використати їх як робочий матеріал при підготовці одного з найзлободенніших своїх романів.

Після Катеринослава

4 серпня 1865 року Андрій Достоєвський одержав призначення на посаду губернського архітектора в місто Ярославль, де прослужив на різних посадах 25 років. У 1890-му він пішов у відставку за станом здоров'я, прослуживши по архітектурному відомству 42 роки. Восени 1896-го Андрій Михайлович важко захворів, і у зв'язку з цим переселився до Петербурга, до своєї старшої доньки Євгенії. 19 березня 1897 року Андрій Михайлович Достоєвський помер.

У некролозі, опублікованому в «Ярославских губернских ведомостях», мовилося: «Що стосується службової і громадської діяльності покійного Андрія Михайловича, то вона відрізнялася щонайповнішою бездоганністю. Прямий, чесний і щирий, завжди готовий прийти кожному на допомогу своїми широкими пізнаннями і своєю досвідченістю (особливо часто це виявлялося по відношенню до товаришів по службі), Андрій Михайлович здобув собі загальну любов і пошану, славлячись авторитетним суддею навіть у тих питаннях, які були далекі від його спеціальності».

Ще в 1875 році Андрій Достоєвський вирішив залишити спогади про своє життя. Причому композицію мемуарів він вирішив збудувати, як справжній архітектор, — поквартирно. Однією з таких квартир, що послужили притулком для брата великого письменника, став і Катеринослав.