Шість років Nexsound, або День народження Kvitnu

Kvitnu – це новий проект, заснований одним з лідерів лейблу Nexsound Дмитром Федоренком (aka Kotra). Зі слів самого Дмитра, чим буде кардинально відрізнятися Квітну від Нексаунда, поки що точно невідомо. Але сьогодні на цьому лейблі вже маємо один випущений реліз – Kotra & Zavoloka “Wag The Swing” і ще один очікуємо в найближчому майбутньому. Лонгплей Олександра Гладуна aka Dunaewsky 69 “exquisite. excerpt.” тиражем в 500 копій вийде навесні. А поки що, на честь народження нового лейблу, минулими вихідними в одному з Дніпропетровських сквотів відбулася вечірка, що була організована музикантами дніпропетровського творчого об’єднання Темплейт (www.template.org.ua) і київсько-харківського Нексаунда (www.nexsound.org). Разом з тим, ця вечірка слугувала уособленням великої дружби київської, харківської і дніпропетровської музичної електронної сцени і стала першою подією такого типу і розмаху в Дніпропетровську.

В ніч з суботи на неділю на тлі відеоінсталяцій київських віджеїв – команди pdta і на очах у публіки, що з’їхалась з усіх куточків України, встигли презентувати свій матеріал чотири музиканти і три ді-джеї, на виступах яких треба зупинитися детальніше.

Отже, своєрідним прологом вечора став сет ді-джея Сноба, який досить ясно дав зрозуміти присутнім, музика якого формату буде звучати протягом всього івенту. Ембіент і майкросаунд, переплетений з доробками пізніх Radiohead виявилися непоганим початком вечора. Нічого особливо незвичайного і концептуального, але, як на мене, саме так, ненав’язливо і легко слід починати такого роду події. Естафету у дніпропетровця перейняли Дмитро Федоренко і Андрій Кириченко – чиненайпомітніші сьогодні люди на арені електронної андеграундної музичної сцени України. Але виступ їхнього сумісного проекту Critical цього разу, здавалося, було включено в програму вечірки задля того, щоб заповнити надлишковий час. Сорок хвилин, які, здається, було відведено для виступу Крітікалу, виявилися доволі сухим і нецікавим шкарабанням комп’ютерною мишкою по інтерактивним клавішам музикального софту Андрія і кволими спробами Дмитра видавити цікавий звук із міді клавіатури або пошуміти семплером. Хто знає, можливо, це був такий собі експеримент з певною концепцією пасивного саунду, але якщо згадати виступ наживо Critical на минулорічному фестивалі Деталі Звуку, або їх реліз “State” трьохрічної давності, то треба зауважити, що проект переживав і кращі часи ніж цієї ночі.

Виступ Zavoloka як завжди мав бути цікавим не лише музикою, а й певним перфомансом. Цього разу, в рамках україно-шведського проекту Move, Катерина привезла з собою Шарлоту Рут, яка під музику відповідними рухами мала презентувати присутнім такий собі концептуальний танець. Треба сказати, що враження від цього всього склалися досить неоднозначні. По-перше, слід відзначити дуже гарний і достатньо складний лайв з етнічного експерименталу та idm музики самої Катерини. Черговий раз вона продемонструвала те, за що її так любить слухачі – за самобутність в музиці і за приємну посмішку у спілкуванні з публікою. А по-друге, хотілося б, врешті решт, зрозуміти, в чому полягає цікавість і цінність того нервового плигання по сцені і безладного лазіння по акустиці Шарлоти? Якщо це і є прогресивний танець, то мені душе шкода наступної епохи, в часи якої, гіпотетично, він може стати таким же звичайним, як скажімо, балет в епосі попередній.

Сольні виступи Андрія Кириченко і Дмитра Федоренко були набагато цікавішими, аніж вищезгаданий Крітікал. Щоби там не казав свого часу Kotra про те, що він грає романтичну музику, але нойзовий сет, що був представлений публіці тієї ночі, романтичним назвати дуже складно. Скільки тривав його виступ непідготовленому слухачеві сказати було б дуже складно. Адже по вигляду більшості присутніх, під час цього вінегрету з купи звуків, відфільтрованих Дмитром до невпізнанності, можна було сказати, що всі присутні втратили не тільки відчуття простору і часу, а й розуміння того, що відбувається взагалі. Активна і наджвава музика Котри, яка сьогодні немає аналогів в Україні, зробила своє – переважна більшість публіки була збентежена. Добре це чи погано – вирішувати слухачам. Мені особисто сольний виступ Дмитра цієї ночі сподобався найбільше.

В той же час, досить здивувало те, що Андрій Кириченко грав техно. Тобто, не зовсім техно в класичному розумінні цього поняття. З купою експериментальних семплів, із заграванням з шумом і т. ін., але суті це все одно не змінило – техно від нього я чув вперше. Загалом же цей лайв не став таки надто заїждженим класичним тупуватим бамканням синтетичних барабанів і нудним дзижчанням перкусії. І це можна розцінювати як позитивний фактор. Але, по-моєму, експерименти Андрія з електроакустикою набагато цікавіші і оригінальніші.

Останнім київським гостем цієї ночі став Dunaewsky 69. Зі спілкування з публікою, я вже знав, що виступ Олександра сьогодні стане чиненажаданішим. Так і виявилося – заготовлені мінуси з ламаних ритмів, серед яких проскакував навіть drum’n’bass (?!) і, разом з тим, жива гра з електрогітари Дунаєвського поверх цього всього, викликали бурю позитивних емоцій у публіки. А крики на кшталт «давай ще» по закінченню його виступу впевнено можна розцінювати як те, що Олександра у нас люблять і поважають.

А на завершення грали резиденти Template – Дмитро Нікольський і Амістад. Ранкове техно серед урбаністичних джунглів дніпропетровських руїн. Трохи мінімал, іколи на межі з детройт стайлом. Відпочинок для вух після ночі експерименталу.

Як на мене, то для ідеального закінчення ранку невистачало ембіенту Романа Славки. Але загалом, івент вийшов досить насиченим. Незважаючи ні на що, можна, мабуть, сказати, що він став найцікавішою подією в Дніпропетровську за не такий вже і довгий період існування тут електронної музичної сцени.