Музей українського живопису одразу вписався в культурний ландшафт Дніпропетровська

Викликає захоплення, що музей виник з приватної ініціативи. Ми попросили докладніше розповісти про це явище директора музею українського живопису Сергія Володимировича Бубрела.

— З чого ж усе почалося? Що стало поштовхом до відкриття музею?

— Його засновник Олег Геннадійович Наумов свого часу зацікавився збиранням картин. Це, зрештою, й завершилося відкриттям нашого музею. Сам він напівжартома розповідає таку історію. У нього була дача, поставлена з колод. Одна колода тріснула. Щоб прикрити тріщину, він придбав першу картину. І понеслося — друга, третя… Потім він зацікавився дніпропетровськими майстрами пензля. Почав з робіт художника Володимира Олександровича Жугана (1926—2008). Олег Геннадійович називає себе патріотом нашого міста, де він народився і виріс, став послідовно збирати роботи художників Придніпров’я. Тож музей українського живопису заснований на приватній колекції Олега Наумова. Ми зараз робимо опис наших експонатів, кількість картин разом з графікою сягає півтори тисячі.

В нашій колекції представлені також київські, донецькі, запорізькі митці, маємо близько 50-ти картин кримського художника Якова Басова, але, повторюю, решта — це твори виключно дніпропетровських митців. Ми пишаємося картинами класиків дніпропетровської школи малярства — Михайла Кокіна, Георгія Чернявського, Миколи Родзіна, а також Віктора Матюшенка, Андрія Потапенка, Петра Магра. Здебільшого всі вони — учасники війни.

До ювілеїв художників, які від нас пішли, ми влаштовуємо ретроспективні виставки їхніх робіт, називаємо їх виставками нам’яті. Родичі нерідко залишають нам картини для поповнення колекції музею. У нас відбулися, наприклад, вечори пам’яті художників Олександра Талєєва, Миколи Родзіна, Володимира Горбаченка, Георгія Чернявського, Анатолія Ткача, Андрія Потапенка, Петра Магра.

— Які завдання ставить перед собою музей?

— Своє завдання ми — також напівжартома — формулюємо так: щоб металурги, йдучи після зміни з заводу, під час перепочинку говорили про живопис. А коли серйозно, то ми хочемо залучити дніпропетровців до багатої культури свого краю. Бо часом люди вважають, що Алея художників на центральному проспекті міста — це показник мистецтва. Бо люди проходять центром і мимоволі знайомляться з цими творами, воно поруч, воно близько. Тому багато хто думає, що це і є справжнє мистецтво. А до музею такі люди не доходять. Ось ми й радіємо, що у нашому музеї з кожним місяцем більшає відвідувачів і дедалі більша кількість людей дізнається про нас. Великі надії покладаємо на згаданий третій поверх. З його відкриттям там можна буде проводити майстер-класи. Можна буде самому собі виготовити офорти, ліногравюри і навіть повчитися виготовленню емалі тощо. Це має стати своєрідною візитівкою міста і області.

— Розкажіть, будь ласка, трохи про себе.

— За середньою освітою я художник, за вищою — архітектор. У музеї від дня його відкриття. А відкрилися ми 10 жовтня 2013 року.

— Ми провели виставку «Мир тобі, Україно», запустили її ще влітку минулого року, коли виникла потреба. На першому етапі продавали картини з колекції Олега Наумова, ті картини, які не ввійшли до музейного фонду. Відтак було продано картин на понад 20 тисяч гривень.

На другому етапі ми запросили сучасних дніпропетровських художників долучитися до нашої благодійної акції. Дехто з них ставив свою ціну, дехто доручав зробити це нам. Таким чином зібрано ще понад 11 тисяч гривень.

Третій етап — твори живопису розташували в холі обласної держадміністрації. А четвертим етапом стала наша участь в аукціоні в стінах міської дніпропетровської ради. Там проходила сесія і ми приїхали зі своїми картинами. Отже, і там спробували продати картини, завдяки чому виручили більше 7 тисяч гривень.

Загалом протягом чотирьох етапів акції зібрали понад 50 тисяч гривень. І зараз можна сказати: продовжується п’ятий етап нашої акції — в стінах нашого музею виставлені роботи студентів кафедри образотворчого мистецтва Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. Вони теж просили нас знайти місце для виставки картин і їх реалізації. Виручені кошти передаємо до Центру допомоги військовим та пораненим при Штабі національного захисту Дніпропетровської області. На всіх етапах нашої акції ми співпрацювали саме з цим центром, девізом якого стали слова: «Ви захищаєте Україну, ми захистимо вас».

Наші виставки тривають по три тижні, вони проходять в різних залах, тому паралельно може відбуватися і три виставки або дві камерні і одна велика. Назву велику виставку молодої дніпропетровської художниці Тетяни Охріменко, на першому поверсі проходила виставка дніпропетровського митця Юрія Євдущенка. Щойно завершилася велика виставка Євгена Логвиненка, організована до його 70-річчя. До речі, при вході відвідувачів зустрічала стаття про художника з газети «Зоря». Нещодавно відкрилася нова виставка В’ячеслава Апета «Береги». На ній буде представлено понад 80 робіт нашого сучасника, виконаних у різних жанрах, — портрет, пейзаж, натюрморт. Проводимо також презентацію фонду художника Михайла Кублика.

Намагаємося підтримувати молодих художників. Учасниками наших вернісажів стають студенти Дніпропетровського театрально-художнього коледжу. Найталановитіших стараємось нагородити. На двох майданчиках проходить виставка «Січеславський пленер» — частина робіт виставляється у нас, частина у виставковій залі Дніпропетровської організації Національної спілки художників України на Набережній. Організатором і натхненником цих регулярних виставок є відомий дніпропетровський художник і викладач Григорій Чернета.

— Ваш музей також став організовувати пленери?

— Так. Щодавно повернулися з першого зимового пленеру, який організував саме наш музей. Тож ми пробуємо розвивати і цей напрямок у нашій діяльності. У село Мишурин Ріг Верхньодніпровського району виїхали шестеро художників — Андрій Соколенко, Андрій Карпович, я і троє студентів Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури — третьокурсник Олександр Антонюк, Михайло Альперович і Олександр Омельченко. Ці студенти — наші земляки, ми їх підтримували, коли вони навчалися на живописному відділенні нашого театрально-художнього коледжу. Десять днів художники провели на турбазі «Дніпровські світанки», розташованій на острові на Дніпрі. Острів з’єднаний з селом дамбою завдовжки 2,5 кілометра. Враження від пленера чудові. Довкола гарні краєвиди. Коли піднімаєшся на високий берег Дніпра, тебе зачаровує Дніпрова далечінь. З одного місця можна написати декілька робіт.

— І які ваші найближчі плани?

— Зараз ми зосереджені на ремонтних роботах на третьому поверсі будинку, де знаходиться музей, сподіваємося до Міжнародного дня музеїв і акції «Ніч у музеї» у травні цього року відкрити і цей поверх. Запрошую любителів мистецтва до нас за адресою: Червона площа, 5а. Це поряд з Троїцьким собором. А через Інтернет запрошуємо здійснити віртуальний тур по виставці сучасних художників дніпропетровської школи. Ось адреса: http://museum-painting.dp.ua. Також наш музей збирає книги з історії українського та світового живопису. Запрошуємо всіх бажаючих зробити внесок у формування бібліотеки музею.