|«« | «« | »» | »»| |
Виставу можна було побачити у Палаці студентів ДНУ. Коли на сцені оживають герої класичних творів – це завжди цікаво. В очікуванні такої вистави глядачі замислюються над тим, чи вдасться акторам вдихнути в них нове життя, зробити проблеми героїв актуальними, а саму виставу – поліфонічною і природною, як музика.
Актори театру «Відлуння» довели, що спектакль, у якому беруть участь студенти, може відповідати всім цим вимогам. Поєднання хорошої акторської гри, костюмів, які створювали атмосферу 20-х років минулого століття, музики і хорового співу, що проникали в душу сумом, робило дійство гармонійним. Особливо вражали гра на скрипці Тетяни Паращенко та чистий спів дівчат-хористок у білому вбранні, які втілювали саму душу України – стихію її мови і музики, її печалей і радощів.
«Нашому театру "Відлуння" більше десяти років, – розповіла режисер вистави, доцент кафедри української літератури Олександра Гонюк. – Уже вдруге ми звертаємось до постановки творів Валер'яна Підмогильного. Першою виставою за його твором була "Невеличка драма". Сьогоднішній спектакль надзвичайно актуальний, адже він стосується питання соціальної та психологічної адаптації військових».
«Мені здається, що ця вистава актуальна, бо змушує замислитися над тим, для чого людина приходить у цей світ, – сказала студентка V курсу факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства Вікторія Ярова, яка майстерно впоралась зі складною роллю напівбожевільної тітки головного героя. – У "Відлунні" я граю вже 5 років і дуже вдячна своєму факультету за те, що тут я можу знайти застосування моїм здібностям і талантам. Роль тітки головного героя мені дуже подобається. Вона складна, дає можливість перевтілитися.
«Роль воєнкома-авантюриста мені цікава, – поділився студент ІІІ курсу факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства Богдан Кошмідько. – Хочеться впоратися зі своїм завданням на "відмінно"». «А мені дуже важко дається моя роль, – посміхається студентка ІІ курсу того ж факультету Тетяна Тесленко, яка втілила образ поетеси. – Маю зовсім інший характер, ніж у цієї жінки, тому багато репетирую, щоб зіграти найкращим чином. Взагалі, працюючи над своєю роллю, розумію, що психологія людства протягом усього його існування не змінюється, тому класичні твори, які її віддзеркалюють, завжди цікаві для глядача".
Юний актор, що грав у постановці військового літуна Сергія Данченка, першокурсник Артем Фандіков, зізнався, що участь у цьому спектаклі – його перший вихід на сцену. Хлопець, якому аплодував вся зала Палацу студентів, висловив надію, що його ще запросять на головні ролі.
Подивитися на акторський дебют свого одногрупника прийшли Катерина Ожерелєва та Аліна Манжура. «Ми відчуваємо гордість за свій факультет та університет, адже тут, у стінах Палацу студентів, відбуваються такі яскраві події, як ця вистава, – сказали дівчата. – Розуміємо, що через події на Сході країни оповідання Підмогильного набуває особливої актуальності».
Тема вічних цінностей – кохання і дружби, честі і відповідальності за тих, хто поряд, бажання миру – знайшла відгук у душах глядачів, адже безсмертний твір великого письменника заграв новими барвами.
Усіх, хто готував виставу, привітала декан факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства Ірина Попова: «Я пишаюся тим, що в нашому університеті є прекрасний студентський театр "Відлуння". Він уже має свою історію, яка, в свою чергу, стає частиною славетної історії Дніпропетровського національного університету», – сказала Ірина Степанівна.
Автор: Інформаційно-аналітичне агентство ДНУ ім. О.Гончара
Gorod`ской дозор | |
Фоторепортажи и галереи | |
Видео | |
Интервью | |
Блоги | |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
Погода | |
Архив новостей |