Інститут національної пам'яті видав посібник, за допомогою якого можна навчитися користуватися архівами, в тому числі - документами комуністичних спецслужб в Європі.
Про це 5 липня в медіа-центрі ДНІПРО ПОСТ на пресс-конференції розповів к.і.н., заступник директора Інституту Олександра Поля Олег Репан.
"В травні минулого року було прийнято закон про декомунізацію. Ми з вами переважно звертаємо увагу на перейменування вулиць, прибирання пам’ятників. І мало хто помічає один з цих законів – закон про відкритий доступ до архівів. Та команда, яка працює в Інституті національної пам’яті достатньо давно докладає максимум зусиль, щоб звичайна людина могла вільно працювати з будь-якими документами, в т. ч. документами тоталітарних спецслужб.
Закон й забезпечує вільний доступ до наших архівів, в т. ч. архів СБУ, МВД. Щоб більш комплексно це зробити, колеги підготували посібник, який говорить, що і де лежить в Празі, Берліні, Будапешті. Про практичні речі для людей, про нюанси, цікаві для журналістів в роботі спецслужб."
Екс-директор Архіву СБУ, співробітник Українського інституту національної пам’яті Ігор Кулик розповів, що в Україні діє 4 декомунізаційні закони. Коли ми розробляли ці закони, ми хотіли, щоб люди мали змогу між собою подискутувати. Для цього потрібно мати джерело. Можна послухати політиків, пропаганду, зомбоящики, але це та інформація, яка вигідна якійсь стороні. Доступ до архівів – це можливість людям пізнати історію свого роду, вулиці чи міста, де вони живуть, відійти від кліше.
Наступний рік – сторіччя української революції. Якщо співставити історію та інформацію, порівняти 100 років тому й нині, ситуація повторюється один в один. Сто років тому армія УНР визволяла східні території України – те саме, що ми маємо протягом 2 років в сучасній історії. Одні й ті самі міста захоплюються проросійськими силами – чи під зеленими чоловічками, чи під червоними командирами. Історія – жорстока вчителька, і вона продовжує повторювати, доки ти не вивчиш.
Це дві такі речі, щоб зрозуміти, що таке й для чого є архіви.
Одне з своїх покликань, які я сам вбачаю – зробити так, щоб люди почали цікавитися своїм минулим. Я читав лекцію на фестивалі «Холодний яр» і попросив підняти руку тих, хто знає ім’я своєї прабабусі. Підняли руки близько третини. Доступ до архівів – це реальна можливість пізнати своє минуле.
Як звертатися до архівів, що може бути в архівах, в архівах КГБ, всі ці речі, які можна спробувати зробити.
Цей путівник видано ще в 2012 році. Ми понад 5 років працюємо, щоб вивчити досвід колег Європи. Нам вдалося прийняти закон на основі тих рекомендацій, які були закладені в країнах центральної та східної Європи – Польщі, Чехії, Німеччини, Болгарії, Словаччини, Угорщини. Лише потім вдалося видати свій путівник, щоб показати, що в Україні відбувається не щось нове, а відбувається те, що пройшли у 80-х в Німеччині і вище перелічених країнах. Це досвід, який варто поширювати. Потрібно дати людині поштовх, щоб прийти і дізнатись щось нове, це цікаво. Наклад путівника невеликий, але він є в електронному вигляді.
![]() |
Gorod`ській дозор |
![]() |
Фоторепортажі та галереї |
![]() |
Відео |
![]() |
Інтерв`ю |
![]() |
Блоги |
Новини компаній | |
Повідомити новину! | |
![]() |
Погода |
![]() |
Архів новин |
http://www.memory.gov.ua/sites/default/files/handbook-el.pdf
Но проблема в том, что там описываются архивы в странах, но ни слова о инструкции, как можно получить инфу по своей семье. Статья бред Відповісти | З цитатою