Куда уехали молодые воспитанники СК «Днепр-1»?

Португалия, Польша, Финляндия, Болгария, Венгрия, Эстония, Австрия – в этих странах продолжают тренироваться, играть и мечтать о мире юные игроки спортклуба.

Городской сайт уже рассказывал о том, что в начале войны зарубежные игроки и тренеры СК были вывезены за пределы Украины. Сообщали мы и о том, что многие из них уже нашли клубы, в которых будут играть до окончания нынешнего сезона.

Подальше от войны были отправлены и молодые воспитанники спортклуба.

Об этом на сайте СК «Днепр-1» подробно рассказал спортивный директор клуба Глеб Платов:

«— Розвиток молодих футболістів якраз займає велике місце у концепції клубу «Дніпро-1». Розкажіть, будь ласка, як ідуть справи з влаштуванням вихованців академії у закордонних командах. Нещодавно лісабонський «Спортинг» повідомив, що прийняв групу наших гравців. Це ж не єдиний випадок?

— Керівництво нашого клубу принципово вирішило максимально сприяти молодим футболістам до 18 років та допомогти якомога більшій кількості людей опинитися у безпеці. Ті, хто виїжджає, має змогу це робити разом з матерями, молодшими братами та сестрами, іншими родичами. І, звичайно, в них є можливість продовжити футбольний розвиток.

В нас дуже багато молодих гравців, і ми відразу розпочали пошук клубів-партнерів. Завдяки селекційній роботі протягом останніх сезонів, в нас була напрацьована велика мережа контактів. Ми її підняли, і багато клубів зголосилися прийняти футболістів. І не просто прийняти, а разом з рідними, поселити, організувати трансфери, забезпечити все необхідне. Ми мали допомогти їм дістатися кордону, а далі все на себе брали наші партнери. Велику групу (більше 30 осіб) прийняв польський «Відзев». «Спортинг» для всієї групи, яка виїхала, орендував цілий будинок – в них є житло, харчування, тренування. Групи гравців поїхали до фінського «Хойку», болгарського «Лудогорця». Зараз організовуємо виїзд футболістів до угорського «Ференцвароша», до австрійського клубу системи «Ред Булл», до Естонії.

Також можу додати, що ми допомагаємо влаштуватися у закордонних клубах нашим партнерам з харківської академії та з деяких інших дніпровських шкіл. Усі бажаючі можуть отримати таку можливість.

При цьому ми контролюємо ситуацію, і вже маємо перші дуже схвальні відгуки про рівень наших гравців, які виглядають дуже пристойно на тлі своїх однолітків. Багато хто був навіть здивований. Це нас дуже тішить і доводить якість нашого тренувального процесу. Віримо, що незабаром ми досягнемо перемоги і зможемо його відновити.

— Не боїтеся, що це здивування призведе до бажання залишити гравців у себе?

— Зрозуміло, що доля кожної людини, яка виїхала за кордон, може скластися по-різному. Але в нас є домовленість з усіма клубами, що вони не претендують на гравців. Хоча можуть для обопільної користі заявити їх на якісь змагання до закінчення сезону, як це дозволяє тимчасовий циркуляр ФІФА. По одному форварду з групи академії U-17 була навіть пропозиція, щоб він поїхав до клубу четвертої австрійської бундесліги. Але ми вирішили не відривати його від групи, яка тренується разом в одному клубі.

— Зрозуміло, що для кожного громадянина України зараз першочерговою задачею є допомога армії, і усі футболісти й працівники клубу залучені до різних волонтерських та інших проєктів. Але разом з цим чи вдається продовжувати займатися й футбольними справами?

— Дійсно, зараз усі працюють на перемогу, хто як може, незалежно від місця перебування. При цьому ми вирішили також поновити професійну діяльність. Це стосується селекційної роботи, підготовки методологічних матеріалів. Продовжуємо вести CRM-систему з даними про юних гравців, де відображається їхній розвиток. І коли іноземний тренер приймає гравця, він одразу бачить його поточний стан та особливості його персонального процесу. Цю робота ведуть і тренери академії, і селекційно-аналітична група. Отже, кожен продовжує працювати та робити внесок у розвиток клубу».