Какие исторические памятники Криворожья могут быть уничтожены из-за обстрелов оккупантов

Из-за варварских действий захватчиков Украина уже лишилась сотен памятников истории и архитекторы.

Под постоянной угрозой – и памятники Криворожского района, по которому враги наносят регулярные обстрелы. Чаще всего страдают Зеленодольская и Апостоловская громады.

Понятно, что самое главное в этой ситуации – уберечь жизни местных жителей.

Но для будущего мирного и процветающего времени Украины важно сохранить и наше историческое наследие.

Начальник управления по вопросам охраны культурного наследия Днепровского горсовета Надежда Лиштва напомнила, какие памятники прошлой эпохи находятся в этих громадах и могут быть уничтожены обстрелами оккупантов.

Несколько интереснейших объектов расположены в селе Велика Костромка Апостоловской ОТГ , о которых Надежда Лиштва рассказала следующее:

«Кожен день йдуть повідомлення про обстріли та руйнування будинків Великої Костромки.

Що для мене Велика Костромка? Це памятки архітектури, які розташовані тут, хоч і невеличкі по міським міркам, але старовинні і з теплих блоків піщаника.

Велика Костромка, як і частина Апостолівської громади, це колишня Херсонська губернія, тут пахне затишком, степовим різнотрав'ям та трохи морем.

Сподіваюсь, що пам'ятки вціліють і я ще зможу їх побачити.

І трохи історії про селище:

Село Велика Костромка, виникло у другій половині 18 ст., як військове поселення Костромське. На поч. 1860-х рр. в центрі села, на півночі значної за габаритами площі розміщувалась кам'яна Свято-Покровська церква з церковно-приходською школою, яка не збереглась до сьогодення, як і кам'яна Вознесенська церква 1910-х рр. побудови, що знаходилась на південному заході села. Лікарня та земська початкова школа в ньому з'явилась тільки у 1912 р., в часи розквіту земської реформи. Відповідно до картографічних мап, церкви зникли після 1941 р., але до 1960-х рр., ймовірніше під час запеклих боїв Другої світової війни, що точились на території села більше 20-ти днів. На земській мапі Херсонського уїзду Херсонської губернії складеної у 1903 р. (з доповненням у 1910 р.), с. Костромське вже налічувало не менше 6300 тис. мешканців, з земською лікарнею (на північній околиці), земською кінною почтовою станцією (на східній околиці) та мережею значних за розмірами кварталів. У 1909 р. село стає волосним центром, в якому у 1912 р. відкривають земську школу, хоча за іншими даними школу було відкрито ще у 1890-х рр. За даними Всеросійського сільськогосподарського перепису населення 1916 р., у с. Костромці у 1190 господарствах, мешкало 7165 осіб, з них 3196 – чол. статі та 3969 – жіночої».

Не менее интересны история и наследие села Марьянское Зеленодольской громады, которое также подвергается регулярным обстрелам. Об исторических достопримечательностях села Надежда Лиштва сообщила следующее:

«Селище Мар'янське Зеленодольської громади, яке теж майже щоденно під обстрілами і ситуація щодо збереження там культурної спадщини мені невідома.

В Мар'янському є одна загадкова пам'ятка архітектури, яка називається "Будівля сільського банку", без адресації та фотофіксації (при взятті на облік, принаймні матеріали були не знайдені). Тому при обстеженні населенного пункту, були зафотофіксовані всі більш-менш підходящі й цікаві будинки. Як-от земська школа, будинок "Колгоспу Дніпро" (більш давній за колгосп, тому будівля теж має історичну цінність), живописні руїни на березі водосховища, і все ж таки "Будинок сільського банку", який було перетворено в "живописну" церкву.

Також в Мар'янському є 3 некрополя з численними кам'яними хрестами 18-20 ст.

Східна частина Мар'янського (історична, що розташовується на виступаючому мисі) почала розбудовуватись ще у другій половині 18 ст., коли на місці зимівника запорізьких козаків у річки Тернівка, виникає однойменне селище Херсонського уїзду. У 1785 р. в ньому зводиться перша дерев'яна церква, освячена в ім'я Преображення.

На 1859 р. в с. Мар'інському (саме за таким написанням село фігурує в документах та картографічних матеріалах до другої половини 20 ст.), у 375 дворах мешкали 1175 осіб чоловічої статі та 1200 – жіночої. В селі функціонувала одна православна церква Преображення, яка була перебудована у 1852 р. За статистичними даними 1886 р. в Мар'інському, що на той час стало центром однойменної волості, у 587 дворах мешкало 3387 жителів, діяла церква, школа, дві лавки та проходили дві ярмарки на рік (6 серпня та 26 вересня). Орієнтовно в ці роки, на заході центральної площі села, де розміщувалась Преображенська церква, й була зведена одноповерхова будівля, що наразі має статус пам'ятки культурної спадщини.

На 1896 р. в селі вже мешкали 5042 жителів у 754 дворах, діяло волосне правління, одна церква, земська школа з 112 учнями (80 – хлопчиків, 32 – дівчинки), церковно-приходська школа з 12 учнями, 2 хлібних амбри, 5 торгових лавок, винна лавка, корчма, проходило 2 ярмарки на рік. Наразі з перелічених споруд, окрім будівлі-пам'ятки, збереглась земська школа, що знаходиться вище по вулиці (на півночі), з відступом від неї. Будівля одноповерхова, з блоків піщаника, наразі не використовується, але відзначається гарними художніми характеристиками, зі збереженою об'ємно-планувальною структурою. Була відкрита вона у 1875 р. та утримувалась на кошти сільської громади. Не дивлячись на велику кількість учнів, що в ній навчались, з 81 хлопчика та 33 дівчат у 1892 р., повний курс завершили лише 12 дітей.

В подальшому волосний центр продовжував свій розвиток, на 1902 р., до значних будівель додалась школа грамоти. За церковною статистикою в селі проживало 3150 прочан чоловічої статі та 3177 – жіночої. На 1916 р. - проживало 6626 осіб (2834 – чол., 3792 – жін.), у 1142 дворах. На той час в селі було вже дві православні церкви, ще одна була зведена на півночі села, біля сільського кладовища. Жодна з них до сьогодення не збереглась, як і більшість будівель того часу, від яких на березі водосховища збереглись лише мальовничі руїни».

Все жители Днепропетровщины мечтают о победе над врагом и о том, чтобы война и разрушения навсегда покинули Украину.

Фото со страницы Надежды Лиштвы.