У Дніпропетровському історичному музеї розкрили секрети однієї археологічної експедиції

Ця експедиція у мирний час виявила безліч артефактів у селі Токівське Криворізького району, яке зараз найчастіше згадують у зв'язку з обстрілами ворога.

На жаль, від початку Великої війни археологічні експедиції Дніпропетровського Національного історичного музею було припинено.

Але в музеї згадують про колишні успішні експедиції, які дали музейним фондам безліч цікавих знахідок. Такою стала й експедиція до села Токівського Криворізького району. Знайдені під час експедиції предмети старовини поповнили фонди музею.

Про це у Дніпропетровському історичному музеї докладно розповіли таке:

«Тривалі експедиції - це вже історія успіху!

Село Токівське належить до Грушівської сільської територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області. На жаль, для багатьох воно стало відоме через згадування у новинах про численні ворожі обстріли.

Але сьогодні ми поговоримо про пам’ятку археології «Токівське 1».

Історія досліджень розпочалася, як це буває доволі часто, з ініціативи людини, закоханої у свою місцевість. Краєзнавець Ю.І. Сергійчук звернувся до співробітників Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького з проханням перевірити свідчення про існування на околиці села залишків козацького зимівника ХVІІ-ХVІІІ ст. н.е., які активно знищується незаконними діями шукачів давнини.

Археологічна експедиція музею (керівник – к.і.н. О.В. Старік) розпочала роботу на першій надзаплавній терасі мису правого берега р. Кам’янка на півночі Токівського. Згідно інформації жителів села, грабіжники за допомогою металодетекторів знаходили тут піздньосередньовічні монети та інші залізні побутові предмети. Це дало змогу місцевому сучасному козацтву припустити існування на цьому місці зимівника і, навіть, встановити гранітний обеліск з трилистим хрестом. Поблизу пам’ятника ще з радянських часів збереглися сформовані з ґрунту залишки піонерської зірки.

Серед усього масиву знахідок з Токівського-1 особливий інтерес викликають два закриті комплекси (скарби) ливарних форм доби пізньої бронзи, виявлені під час розкопок у 2017–2018 рр. Допомогу у їх атрибуції здійснив Д.П. Куштан (к.і.н., старший науковий співробітник відділу археології Криму та Північно-Західного Причорномор’я Інституту археології НАН України). Привертають увагу дві однобічні стулки двохстулкової форми . Перша – з негативами для відливання серпа та двох круглих бляшок-ґудзиків, друга - з негативами для відливання серпів, шпильки, проколки, долота. Не менш унікальна однобічна форма з кришкою, що слугувала для виготовлення дископодібного виробу (зливок, прикраса-бляха, дзеркало?).

Крім того знайдено дві двобічні форми, що слугували для відливки кинджалів. Окремо відмітимо центральний елемент багатостулкової чотирибічної форми, яка слугувала для відливки відразу чотирьох знарядь: плоского тесла та трьох доліт із литою втулкою. Мінералого-петрографічний аналіз сировини, з якої вироблені ливарні форми, виконав к.геол.н. І.С. Нікітенко. Визначено, що породи представлені метаультрабазами, головними мінералами яких є антофіліт, хлорит і тремоліт. Час функціонування металообробної майстерні на Токівському можна визначити XIII–XІI ст. до н.е.

Токівські комплекси ливарних форм займають важливе місце серед таких знакових пам’яток Степового та Півдня Лісостепового Подніпров’я, як Малі Копані, Красний Маяк, Чутівка, Дніпровокам’янка, В’язівок, Волоське, Верхня Тарасівка, Новокиївка та ін. Більшість типів виробів характерна для території Наддніпрянщини, хоча деякі знаходять аналогії на широких просторах Євразії: від Карпат до Середньої Азії. Це є важливим свідченням міжкультурних зв’язків і контактів між населенням різних регіонів за доби пізньої бронзи, а також показником високого рівня комунікації між ними».

Фото Дніпропетровського історичного музею.