У Дніпрі можуть покінчити з плановими відключеннями світла

Це станеться, якщо забезпечення міста опаленням переведуть із дорогого газу на енергію від сільгоспвідходів.

Якщо цю інноваційну концепцію буде втілено, відпаде потреба у спалюванні дорогого газу в котельнях. А місто перестануть відключати від електрики, величезна частина якої у зимовий період йде саме на роботу котелень.

Весь світ впевнено опановує альтернативні джерела енергії. Особливо цей процес прискорився в Європі, яка позбавляється залежності від енергоносіїв Росії.

Ідею забезпечення всього міста Дніпро опаленням, отриманим від відходів сільгоспвиробництва, запропонував відомий дніпровський підприємець В'ячеслав Мішалов:

«Чи повірите, якщо я скажу, що усе місто Дніпро можна було б обігрівати енергією із…сільськогосподарських відходів? 

Мова йде про ідею енергоостровів. 

Уявіть, невелику ділянку землі, на якій розташовано міні-ТЕЦ розміром із 2 під'їзди 4 поверхового будинку , яка може працювати на с/г-відходах: деревній трісці, качанах кукурудзи, соломі, стеблах і лушпинні соняшнику.

Щороку Україна збирає приблизно 50-65 млн. тонн зерна. 

Із них стільки ж залишків, щонайменше 30-50% з яких може бути утилізовано для виробництва електроенергії та тепла. 

2 т такої сировини - це бл.1 МВт / год електроенергії. 

Тобто, майже 10 млн МВт/рік. Або 1,3 ГВт в годину.

Для розуміння, побутовий фен споживає за 1 годину 1 КВт. 

Тисяча працюючих фенів - це 1 МВт. 

Коротше, 20 мільйонів тонн сировини = роботі 1,3 блоку АЕС. 

Тобто це цілий рік забезпеченням теплом та світлом такого міста як Дніпро!

Але головне - диверсифікація ризиків, пов’язана із потраплянням ракети рф в одну велику ТЕЦ типу Придніпровської.

Бо мова йде про 200-250 міні-ТЕЦ по країні, розташованих близько до джерел сировини.

Логіка енергоостровів у їхній дешевезні та множинності. Вартість кожної міні-ТЕЦ - приблизно як вартість однієї ракети. А в рамках міста їх може бути до 10. 

Отже немає доцільності ракетою руйнувати об’єкт, який коштує дешевше.

Реалізація таких проектів в ЄС вже дозволила максимально скоротити споживання газу, підвищити енергобезпеку, створити робочі місця й виробляти додаткову енергію.

У нашому ж випадку це, окрім зазнченного, можливість для держави диверсифікувати мережу. 

Що потрібно, аби ця історія запрацювала і у нас:

1) Держава має кредитувати такі проекти 50 на 50 із бізнесом;

2) А потім гарантувати таким бізнес-партнерам, що держава у них цю енергію придбає і захистить від монополіста».

Як бачимо, для реалізації цієї ідеї нічого фантастичного не потрібно. 

А що про це гадають читачі Міського сайту?