Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Днепр » Новости города и региона
ср, 27 ноября 2024
11:41

НОВОСТИ ГОРОДА И РЕГИОНА

Історія кіно у Дніпрі: які фільми дивились містяни 125 років тому?

|«« «« »» »»|

Міський сайт продовжує, незважаючи на складні часи, розповідати про маловідомі сторінки історії нашого міста.

22 березня 1895 року у Парижі сталася знакова подія: брати Люм'єр показали перший в історії кінофільм. Ця дата вважається днем народження кінематографу.

Сьогодні без цього виду мистецтва неможливо уявити наше життя. А 125 років тому самі фільми ще були диковинкою. Перші сеанси «живих картин, що рухаються» перетворювалися на мега-сенсаційну подію.

Міський сайт колись детально розповідав про історію будівель кінотеатрів нашого міста. Сьогодні ми розповімо про історію кінофільмів у нашому місті більше століття тому.

Як зустріло наше місто кінематограф? Як проходив перший кіносеанс у Катеринославі? Які фільми дивилися городяни 125 років тому? Яким фільмам надавали перевагу й чому? Якою була реклама кінофільмів? Які кінофільми дивилися під час революції?

Таємниці кінофільмів вікової давнини нам допоможе розкрити давній друг Міського сайту, кандидат історичних наук, завідуючий відділом Дніпропетровського Національного історичного музею імені Яворницького Максим Едуардович КАВУН.

Кіно в нашому місті зустріли вельми привітно

«22 березня 1895 року у Парижі сталася надзвичайна подія: брати Огюст Луї Марі Ніколя Люм'єр (1862-1954) і Луї-Жан Люм'єр (1864-1948) показали перший в історії кінофільм, - розповідає Максим Кавун. - Ця дата вважається днем народження кінематографу. Було знято 16 метрів плівки, час показу зайняв одну хвилину.

Прообразом кінематографа можна вважати картонний диск, на який послідовно наклеювали картинки, що зображують ряд позицій предмета, що рухається. При обертанні із певною швидкістю предмет оживав. Уперше такий диск демонструвався 1825 року. Але, як це часто буває, шлях від ідеї винаходу до його впровадження зайняв великий термін - три чверті століття.

До нашого міста кіно прийшло вже через два роки після першої прем'єри у Парижі. Це не дивно, адже Катеринослав тоді вважався одним із найбільш динамічно зростаючих міст Європи. Чимало європейських технічних та культурних новинок швидко знаходили сюди дорогу і приживалися на берегах Дніпра. Це стосувалося й промисловості, й інфраструктури, й архітектури.

Важливим фактором популярності кінематографу стало фінансове благополуччя Катеринослава. Його називали «містом залізної лихоманки», «Новою Америкою». Великі гроші народжували попит на вишукані розваги.

Тому винахід братів Люм'єр у нашому місті швидко прижився. Заможна публіка отримала чудову можливість відволіктися від мирських турбот, щоразу поринаючи у вигаданий світ кіномрій.

Кінопрем'єра у нашому місті відбулася з другої спроби

Через два роки після прем'єри в Парижі, у Катеринославі відбувся перший кіносеанс. Це сталося 6 травня (24 квітня за старим стилем) 1897 року. Кіно тоді називали «сінематограф», і лише у 1910-х роках усталилося написання через букву «к», звичне тепер для нас.

Де ж саме проходила кінопрем'єра? Для демонстрації перших фільмів було обрано найпопулярнішу на той момент театрально-концертну будівлю Катеринослава. Вона мала назву «Аудиторія народних читань», а також була відома як «Зимовий театр» (надалі Зимовим театром називатимуть будівлю майбутнього театру «ДраміКом»). Будівля Аудиторії була щойно збудована, в 1896 році, і тоді була надзвичайно популярною. У цій будівлі проводились вистави і концерти, і навіть політичні мітинги.

Будівля ця збереглася і знаходиться ліворуч від будівлі оперного театру, якщо дивитися від проспекту (вулиця Половицька, 5). Нині це пам'ятка архітектури національного значення. Міський сайт колись розповідав про таємниці історії цієї чудової будівлі.

Грандіозна кінопрем'єра в Катеринославі пройшла, як би тривіально це не звучало, у відповідності до прислів'я «Перший млинець комом». Перший сеанс було призначено на 21 квітня (за старим стилем), проте відбувся лише 24 квітня (6 травня) 1897 року. Називалася кінопрем'єра – «Представление движущихся живых картин». Вистави тривали й наступні 3 дні, приваблюючи натовп публіки.

Зберігся текст повідомлення у розділі «Хроніка» головної газети «Екатеринославские губернские ведомости» № 90 за 1897 рік:

«Назначенный на 21 апреля сеанс синематографа Люмьера не состоялся, как вияснилось, в результате того, что аппарат своевременно не был доставлен из Харькова по непредвиденным обстоятельствам… 24 апреля сеанс состоялся, показано было 60 картин, некоторые из которых получились весьма удачными. Немало картин вызвали рукоплескание и были показаны вторично по требованию публики…».

Цифра в 60 картин може здатися вигаданою, проте нічого дивного тут немає. Довжина цих картин тоді становила від однієї до кількох хвилин.

Що ж побачили містяни навесні 1897 року? Це були ранні фільми братів Люм'єр – сцени, зняті з натури європейських міст. Зокрема, були продемонстровані: види найважливіших міст світу, площа Опери в Парижі, гра в карти, спалення старої трави, комічна сварка маленьких дітей. Як відзначали газети, Катеринослав прихильно сприйняв сенсаційну паризьку новинку.

Катеринославці полюбляли кіно про «любовні страждання» в «безодні пристрастей»

Кіно тріумфально увійшло до нашого міста, полюбилося місцевим глядачам і чудово розвивалося й до революції 1917 року.

Центр міста, а саме кілька кварталів проспекту від сучасного ЦУМу до Міського саду (нині парк Лазаря Глоби), зайняли кілька кінотеатрів. У 1908 р. у будівлі на розі вулиці Фабричної (Столярова) та Катерининського проспекту (Яворницького) було розміщено кінематограф – «Біоскоп», який належав Зайлеру. У 1912 р. на іншому розі вулиці було відкрито кінотеатр «Гігант», за радянських часів відомий як кінотеатр «Вітчизна» («Родина»). У 1910 р. було відкрито сінематограф «Вулкан» на робітничій околиці – селищі Нові Кайдаки (за радянських часів кінотеатр імені Петровського, нині реконструйований у храм). У 1912 р. на Проспекті було відкрито кінотеатр «Колізей» (за радянських часів «Комінтерн» та «Перемога», згодом його було знесено). У цей же час на проспекті з'явився кінотеатр «Модерн», за радянських часів тут був кінотеатр «Україна». У побудованому 1913 р. «Українському домі» Хреннікова (нині гранд-готель «Україна») працював театр «Палас», де розташовувався й кінотеатр.

Репертуар кінотеатрів дореволюційного Катеринослава сьогодні здатний викликати іронію. Культурний рівень більшості фільмів був невисокий, і розрахований на невибагливі запити широкої публіки. Тематика фільмів була дуже демократичною, незважаючи на те, що дія відбувалася в більшості випадків в «елітній» обстановці.

Містяни 100-120 років тому, як і нині, з задоволенням ходили на фільми, присвячені проблемам, зрозумілим будь-якій людині. На першому місці стояли, звісно ж, мелодрами. Газети рясніли анонсами фільмів з назвами типу «У вирі пристрастей», «Розбите кохання» і тому подібне. Глядачу обіцяли переживання типу «несамовиті подробиці в 4-х частинах про кохання і розлуку».

Для прикладу наведемо декілька оголошень з катеринославських газет. У 1912 році, 26 квітня (понеділок після Великодня) синематограф «Художественный театр» пропонував «Большую праздничную программу картин «Дездемона», блестящая передача переживаний любви, и ревности, волнующая своими моментами зрителя».

Далі йшли драма «Соблазн» і «Чарующие виды осени на Юге Франции». Театр «Блиц» показував фільми: «Властелины воздуха», «Живописные местности Северного Уэльса» и «комическую вещь «Честь Розалии».

Інтересом, як бачимо, користувалися не лише мелодрами, а й документальні фільми. Зазвичай їх пускали після художніх. Документалістика знаходилася на досить примітивному рівні. В основному показували види різних країн Європи та світу. Особливо часто залучали зображення «заморських країн».

З початком Першої Світової війни (1914-1918 роки) у репертуарі кінотеатрів Катеринослава, поряд із розважальними фільмами про «вир пристрастей» з'явилися фільми на військову тематику. Це були хронікальні стрічки, які зображували місця бойових дій у Європі. Вони стали попередниками кіножурналів Другої Світової війни.

У нашому місті знімали й випускали свою «фільму»

Доволі маловідомий факт: на початку XX століття у нашому місті не лише добре споживали кінопродукцію, а й робили перші кроки з виробництва власного продукту.

На початку XX століття саме в Катеринославі працював піонер українського кінематографа Данило Федорович Сахненко (1875–1930). Він народився у Катеринославі, помер у Харкові. Сахненко став одним із засновників підприємства «Южнорусское синематографическое акционерное общество Сахненко, Щетинин и Ко». Це було перше українське кінопідприємство. 1911 року Д. Сахненко організував власне підприємство – «Южно-русское кинематографическое ателье «Родина», де виконував обов'язки одночасно кінорежисера та оператора.

Талановитий майстер почав працювати в приміщенні на розі вулиці Фабричної (Столярова) та Катерининського проспекту (Яворницького), де розміщувався кінематограф – «Біоскоп», який належав Зайлеру.

В «ательє» Сахненка, по суті, першій українській кіностудії, було здійснено зйомки перших фільмів на теми української історії та культури, а також екранізації знаменитих творів класиків української літератури. Зокрема, 1911 року було знято перший ігровий український фільм «Запорізька Січ», у створенні якого активну участь брав знаменитий історик та археолог, директор Музею імені Поля Дмитро Яворницький. У фільмі брали участь близько 400 осіб – нащадки запорізьких козаків та лоцманів із села Лоцманська Кам'янка на околиці Катеринослава.

Також Данило Сахненко екранізував «Наталку Полтавку» Котляревського, «Тараса Бульбу» Гоголя, «Наймичку» Карпенка-Карого, «Богдан Хмельницький» М. Старицького та інші шедеври.

Данило Сахненко знімав також хронікальні фільми. Зокрема, це хроніка Катеринослава з кількох частин, у тому числі прибуття до міста імператора Миколи II у січні 1915 року, а також революційні події у місті 1917 року.

Після революції Д. Сахненко працював у катеринославській філії кінокомітету, а з 1925 р. жив у тодішній столиці місті Харкові та працював у кінолабораторії. 15 вересня 2011 року на будівлі кінотеатру «Родина» було відкрито меморіальну дошку на згадку про Данила Сахненка.

На жаль, ця дошка незабаром не вберегла найстаріший кінотеатр від закриття. Нині на його місці ресторан з пивоварнею.

Під час революції містяни дивилися кіно про «пригоди Грішки Распутіна» та «Свято свободи»

Цікаво, що збереглися докладні дані про репертуар кінотеатрів нашого міста навесні 1917 року. Катеринославці навіть у вирі розпочатої революції продовжували дивитися в основному любовні мелодрами, не забуваючи при цьому залишатися в курсі світових новин. Наприклад, 15 (28) квітня 1917 року у театрі «Колизей» йшла комедія «Когда муж желает изменить», після чого демонструвалася «Хроника текущих мировых событий».

У самий розпал революційних подій традиційний список стрічок про «любовні напої», «любовні страждання» та «вир пристрастей» потужно доповнив новий «революційний» струмінь.

Кіно завжди блискавично реагувало на зміну кон'юнктури. Ось і в 1917 році, не минуло й двох тижнів після зречення останнього імператора Миколи II, як місцеві кінотеатри навперебій почали показувати «новинки сезону». Це були фільми про «кінець династії Романових», «попа Гапона», «пригоди Грішки Распутіна». В анонсах фільмів глядачам обіцяли «таємниці впливу Распутіна на оточення царя» та інші сенсаційні одкровення. Ось наприклад анонси театру «Модерн». 6 квітня 1917 року театр показував:

«Сегодня последний день демонстрируется небывалая сенсация из жизни и похождений Григория Распутина с его ставленников «Темныя силы». Горькая действительность минувших дней в 4-х частях. Грандиозная по постановке и реальная по сюжету картина сумела вызвать наглядно кошмарную сущность стараго режима».

Ще один анонс театру «Модерн»:

«С 21 мая в дни Святой Троицы, шедевр отечественной кинематографии с участием знаменитой М.М. Горичевой «Отречемся от старого мира». Тяжелая трагедия в 5-ти частях».

До речі, назва фільму повторювала рядок «Інтернаціоналу». Все змішалося у головах містян навесні 1917 року: і Свята Трійця, і Грішка Распутін, і навіть «Інтернаціонал».

Але апофеозом «революційної лінії» в історії кіно в нашому місті 1917 року стала екранізація ... самої революції в Катеринославі. Незабаром після падіння монархії, 12 (25) березня 1917 року у місті відбулося «Свято народної свободи», величезна маніфестація, що йшла від Соборної площі проспектом. Вона була зафіскована на кіноплівку та показана у кінотеатрах міста. Ось оголошення театру «Модерн»:

«15 и 16 апреля сего года. Только 2 дня. На экране демонстрируется сенсационная программа картин. Сегодня каждый гражданин увидит себя на экране в картине «Великий Праздник Народной Свободы в Екатеринославе 12 марта 1917 г.» В 4-х больших частях. Грандиозная картина снята в Екатеринославе во время праздника. В картине воспроизведена масса захватывающих каждого гражданина моментов…».

У розпал революції городяни продовжували дивитися мелодрами про «любовні пристрасті»

Тим не менш, у розпал революційного круговороту 1917 року у топі глядацьких симпатій, як і раніше, були фільми про кохання, ревнощі, зради, розлуку. Що саме дивилися катеринославці навесні 1917 року?

Наприклад наведемо кіноафіші з номерів газети «Приднепровский край». Найбільші оголошення давали театри «Модерн», «Колизей» та «Солей». Театр «Колизей» повідомляв 12 (25) квітня 1917 року:

«Сегодня последний день будет демонстрироваться выдающийся выпуск «Русской золотой серии» с участием Хохлова и Церетелли «История греха. (Цветы неба и земли). Художественная драма в 6-ти частях». Театр «Модерн» запрошував: «С 24-го апреля 1917 г. демонстрируется грандиозная художественная программа картин «На ложе смерти и любви».

Захватывающая драма в 5-ти больших частях». У номері від 1 (15) травня 1917 року театр «Солей» привертав увагу:

«Сегодня последний день будет демонстрироваться выдающийся боевик сезона «Разорванныя цепи. Песнь о любви и страдании». С участием знаменитых артистов, заслуженных любимцев публики Рындиной, Полонскаго, Бауэр, Херувимова и других. Потрясающая жизненная драма в 5-ти больших частях».

А ось анонси від 18 (31) травня 1917 року. У театрі «Солей» на глядачів чекав «наш черговий бойовик «наш очередной боевик «Оскорбленная. Легенда черных скал. Драма в 5-ти частях». Електро-театр на Озерній площі запрошував подивитися «грандиозную драму в 6-ти частях «Через бездну страданий». У театрі «Колизей» можна було переглянути зарубіжні мелодрами: «18 и 19 мая будет демонстрироваться художественная программа картин, составленная из 7-ми отделений с участием любимцев публики Вольдемара Гаррисона, Николая Иогансена, Клары Витт и других «Шумный жизни пир». Изящная, богатая по постановке, остроумная комедия-фарс в 4-х частях. Картина оставляет прекрасное впечатление».

А на закуску йшла ще одна мелодрама-бойовик: «Песнь любви – песнь без слов». Глубокая жизненная драма в 3-х актах известной фабрики «Нордиск». В картине масса захватывающих моментов. Безподобна сцена потопления яхты неприятельской миной». Так химерно тоді перепліталися кіно, війна та революція.

Сльозливі мелодрами з елементами бойовика збирали сотні глядачів ще й тому, що можна було відволіктися від революційного кошмару, що насувався як дев'ятий вал. Під час революції місто захоплювали по меншій мірі 19 разів. У 1919 році місто вже знаходилося в цілковитій розрусі, але кінотеатри… продовжували працювати, даючи містянам світло «чарівного ліхтаря».

***

Ера кіно старого Катеринослава закінчилася 19 квітня 1919 року. Тоді Губернський відділ народної освіти ухвалив рішення про націоналізацію кінотеатрів тоді ще Катеринославської губернії. Старе кіно Катеринослава із засиллям «буржуазно-декадентських» мелодрам та сльозливих історій про «любовні страждання» відійшло у минуле. Кіно перестало виконувати суто розважальні функції та стало частиною державної системи. Наступні десятиліття були часом розквіту мережі кінотеатрів. Сьогодні кіно залишається популярним. Через століття тематика більшості фільмів повернулася на старі оберти – мелодрами, бойовики, детективи», - завершує Максим Кавун.

Gorod.dp.ua на Facebook.


Антон  (26.03.23 18:58): Дуже цікаво!!!
Така історія. Хочется вірити, що в Дніпрі знімуть ще більше цікавих фільмів!
Ответить | С цитатой
Jb  (25.03.23 06:38): Спасибо, интресно Ответить | С цитатой
1
Gorod.dp.ua не несет ответственности за содержание опубликованных на сайте пользовательских рецензий, так как они выражают мнение пользователей и не являются редакционным материалом.

Gorod`ской дозор | Обсудите тему на форумах | Разместить объявление

Другие новости раздела:

ОБРАТИТЕ ВНИМАНИЕ!
Популярні*:
 за коментарями | за переглядами

* - за 7 днів | за 30 днів | Докладніше
Цифра:
100
дворов мноковартирных домов запланировали отремонтировать в 2023 г.

Источник
copyright © gorod.dp.ua
Все права защищены. Использование материалов сайта возможно только с разрешения владельца.

О проекте :: Реклама на сайте