Директор Центру сучасної культури Дніпра Андрій Палаш наочно показав, що під час війни виживати та розвиватись такі установи можуть за рахунок допомоги закордонних партнерів та грантів.
Величезний резонанс в Україні нещодавно викликали питання, пов'язані із багатомільйонним фінансуванням комедійних серіалів та дуже дорогих робіт у Музеї Голодомору.
Це навіть спричинило відставку міністра культури.
Зрозуміло, що у воюючій і, м'яко кажучи, не багатій Україні всі основні витрати мають бути спрямовані на фронт та нашу Перемогу.
Культурні центри та заходи у Дніпрі отримують бюджетне фінансування.
А ось директор Центру сучасної культури Дніпра Андрій Палаш розповів про те, що у скрутний час можна і треба знаходити позабюджетні джерела фінансування:
«Хотів би розказати, як фінансуються наші проєкти у Дніпрі зараз.
Резиденція для молодих митців та кінопрограма "Майбуття" проходять за підтримки програми New Democracy Fund та Данський Культурний Інститут. Їхні пріоритети — проєкти, що сприяють розвитку демократії, прав людини та розширенню можливостей громад.
Конструкцію в Дрездені фінансувала Креативна Європа — наш фестиваль є частиною платформи європейських аудіовізуальних фестивалів SHAPE platform, яка отримала грант від Креативної Європи на 2022-2024 роки. Також нас підтримав муніципалітет Дрездена та Саксонський регіон.
В інших європейських країнах місто, регіон та держава зацікавлені в підтримці культурних, освітніх і мистецьких проєктів, тому що це розвиток людей, нові знання, можливості та цікаві програми. Є прозорі грантові програми, де існує можливість на конкурсній основі отримати фінансування. Навіть Конструкція, яка більше концентрувалася на презентації українського мистецтва і фактично не була інтегрована в місцевий контекст, мала підтримку від муніципалітету та регіону.
Виставку «Хай. Довга. Дорога. Веде. До сходів. У Небі» ми спочатку презентували в Остраві в галереї PLATO, а вже у червні відкрили її у Дніпрі. В Чехії експозиція проходила з підтримки муніципалітету Острави, а в Дніпрі — за власний кошт Культури Медіальної. З плюсів — весь продакшн зробили ще в Чехії, тож ми покривали тільки транспортні витрати, гонорари всім учасникам та монтування виставки.
Минулого року програма Соціального хабу в DCCC була фактично повністю покрита з гранту UCBI III.
Моя особиста думка, що надважливий капітал України, як і будь-якої іншої країни, — люди. Держава, регіони, міста повинні робити все, щоб людям хотілося залишатися, жити, працювати, щось створювати вдома. Проте в Україні громадянське суспільство, волонтерські рухи та культурні діячі тримаються переважно завдяки підтримці друзів, знайомих, інституцій та фондів з інших країн Європи, США тощо.
Під час війни було декілька гарних ініціатив з підтримки митців (субгранти від Ізоляції, Іншої Освіти, Ukrainian Emergency Art Fund), але більша частини підтримки йшла з заходу.
УКФ, який є державною інституцією, на другий рік війни все ж зміг запустити грантову програму. І в нашому місті підтримав проєкт «Парк мемів» (це реальна назва проєкту, зміст приблизно такий самий) на суму 2 млн грн при тому, що це проєкт комунального підприємства і він вже отримав з міського бюджету 5 млн грн.
На рівні міста та області взагалі тиша. І не треба писати, що всі гроші ідуть на війну — це не так».
И с этой позицией трудно не согласиться…
Фото зі сторінки Андрія Палаша
![]() |
Gorod`ській дозор |
![]() |
Фоторепортажі та галереї |
![]() |
Відео |
![]() |
Інтерв`ю |
![]() |
Блоги |
Новини компаній | |
Повідомити новину! | |
![]() |
Погода |
![]() |
Архів новин |