Личность нашего легендарного земляка столь многогранна, а таланты его настолько обильны, что ничему не приходится удивляться…
Вчера в Днепре ярко отметили Всемирный день экскурсовода и гида, о чем рассказывал Городской сайт.
По поводу этого праздника Яна Тимошенко на странице Садиба Дмитра Яворницького опубликовала интересный материал о том, каким непревзойденным экскурсоводом, оказывается, был академик, профессор, Отец запорожского казачества:
«Про неперевершені екскурсії Дмитра Івановича Яворницького - директора Катеринославського обласного музею імені Олександра Поля, про його унікальну манеру оповідача й лектора, залишилось немало спогадів.
Коли він проводив відвідувачів по своєму Музею, то пояснення його обертались на змістовні й надзвичайно цікаві лекції, тривали іноді цілими годинами.
«Засновник та володар цього дивовижного світу старожитностей Дмитро Яворницький справляв враження незабутньої особистості: сива голова, вуса, спокійне, мудре чоло і проникливі очі, в яких раз у раз вигравали іскорки сміху. Обличчя його лишалося незворушне, навіть у ті хвилини, коли слухачі качалися з реготу. Він дуже любив найповажнішу розповідь пересипати смішними билицями й анекдотами. Учитель географії назвав нашого екскурсоводом «Людиною-університетом», адже усі його особисті знання могли бути здобутком цілої громади талановитих і високоосвічених науковців». (Єжи Єнджиєвич – польський письменник та літературознавець, який навчався в Катеринославі).
«Довелось мені побачити й почути, як Дмитро Іванович показує відвідувачам свій музей. Його пояснення до експонатів варто було записати фонографом. Це були блискучі імпровізації, засновані на прекрасному знанні матеріалу і зігріті палкою любов`ю до цього матеріалу, за якою світилась любов до людини, до народу, до людей. Коли Яворницький розповідав - з приводу якої-небудь старовинної шаблі чи мушкета – про життя запорозьких козаків, про їх походи та звичаї на Січі, то здавалось, що тільки випадково цей чоловік одягнений у сучасну піджачну пару, а не в жупан і широкі як Чорне море червоні штани чи принаймні в ту одіж писаря з каламарем та гусячем пером з вухом або в руці, у якій увічнив його Ілля Юхимович Рєпін…Словом, він здавався сучасником тих подій, про які розказував. Щось було в нього спільне з тими запорозькими чудодіями, характерниками, про яких збереглось стільки розповідей". (письменник Максим Рильський).
Але не тільки по музею проводив Яворницький екскурсії. Його можна вважати одним з фундаторів краєзнавчого туризму.
Сам вчений все життя багато здійснив історичних та краєзнавчих подорожей, проводив розкопки, збирав фольклор та етнографію. В нашому регіоні найважливішими туристичними локаціями були місця колишніх Січей, кургани в степу та Дніпрові пороги, які були справжньою природною перлиною.
У 1905 році під час ХІІІ Археологічного з’їзду, професором була проведена, як обов'язкова частина програми, екскурсія-мандрівка на пороги та на всі Січі для учасників з`їзду, який відбувся у Катеринославі 15-27 серпня.
До речі, креативний в усьому, Д.Яворницький проводив екскурсії-розкопки, які зараз назвали б інтерактивними.
Про одну з них у 1905 році була надрукована велика художня стаття учасника екскурсії Григорія Кацнельсона «У запорозькому степу: розкопка кургані екскурсантами поблизу Катеринослава», в які докладно описана вся експедиція, в якій брали участь близько сотні курсистів та курсисток вчительських курсів.
Можна уявити цікаву картину: «Сидячи на могилі, Д.І. Еварницький прочитав екскурсантам лекцію про влив давньогрецької культури на стародавніх русів, про території скіфів, які заселяли південь Росії, про їхні погребні звичаї, про «Руську правду" Ярослава, про причини падіння Римської імперії та про різноманітні напрями в історії».
Атмосферу, яка панувала в експедиції, хист екскурсовода та настрій екскурсантів вдало передані автором статті:
«Коли розкопка обох курганів була закінчена, всі екскурсанти рушили до табору, де на них чекала закуска.За закускою професор В.В. Курилов підняв келих з вином й промовив заздравницю на адресу «Запорозького батька», професора Д.І. Еварницького. Екскурсанти одразу ж підхопили професора на руки й почали його підкидати, вигукуючи: «Хай живе Запорозький батько!».
Один з курсантів вигукнув заздравицю ініціаторові та організаторові учительських курсів, професорові В.В. Курилову. Його також підхопили екскурсанти й довго підкидали.
Потім були задравиці у відповідь з боку професорів Д.І. Еварницького та В.В. Курилова по адресу курсистів та курсисток.
Опісля багаторазових взаємних побажань один з педагогів ударив по струнах…, чим і викликав запорозький гопак. Танцювали учителі та деякі учительки, танці, співи й «музика» захопили всіх. Веселощі були такими щиросердними, що будь-який городянин міг б позаздрити.
Враження було чудове, обстановка прямо-таки феєрична...
Настала черга щемкого прощання професорів з педагогами. Побажанням не було кінця. Вся "археологічна армія" , як жартома висловився Д.І. Еварницький , вирушила пішки на пристань містечка Ігрень. Всі були задоволені. Було жаль розлучатися з ініціаторами екскурсії, і з курганами, і зі степом.
Незабаром усі повсідалися в дуби й попливли униз річкою Самарою. Екскурсанти довго-довго махали капелюхами, шарфами та хустками на адресу професора В.В. Курилова, який залишився на березі в Ігрені, бо він там живе на дачі.
Дуби повернули до Дніпра і через півтори години прибули до Потьомкінського саду. Тут екскурсанти щиросердно попрощались із Д.І. Яворницьким, котрого на руках перенесли до берега.
Довго, вірогідно, якщо не на все життя, залишаться у пам`яті в кожного екскурсанта враження від розкопок. (1905 р.)
З проханням провести екскурсії по Дніпровим порогам до вченого звертався визначний український меценат, публіцист з Києва Євген Чикаленко, потім зазначаючи:
«…Пройтись з Яворницьким Дніпровими порогами – се ж пережити всю минувшину, уявити у всіх дрібницях запорозьке життя…».Про великий попит на екскурсії Яворницького читаємо у нього самого: «тепер багато і місцевих людей строютця, щоб попасти у цю екскурсію…» - пише він Євгенові Чикаленку.
Вчений залюбки ділився порадами і консультував інших любителів краєзнавчих подорожей, надавав їм матеріали для проведення екскурсій Дніпровими порогами. Так у 1919 році до нього зверталась Євгенія Смирнова – викладачка Павлоградської жіночої гімназії, яка влаштовувала екскурсії для учнів шкіл в музей імені О. Поля та на Дніпрові пороги (залишилась відповідь вченого з рекомендаціями).
І зараз більшість історичних праць вченого є цінним джерелом для сучасних екскурсоводів та любителів історії, надихаючи на здійснення мандрів рідним краєм».
Фото со страницы Садиба Дмитра Яворницького.
Gorod`ской дозор | |
Фоторепортажи и галереи | |
Видео | |
Интервью | |
Блоги | |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
Погода | |
Архив новостей |