«Є дві ліцензії та сподіваюся на третю»: як готується до Олімпіади дніпрянка Ганна Рижикова

Героїня рубрики Національного олімпійського комітету України «Атлети, які представлятимуть Дніпропетровщину на Олімпіаді в Парижі-2024», 34-річна Анна Рижикова. Вона здобула особисту ліцензію у бігу на 400 м з бар’єрами та командну – в змішаній естафеті 4х400 м на Олімпіаду в Парижі-2024.

Для легкоатлетки з Дніпра це буде третя Олімпіада! Анна Рижикова – бронзовий призер Олімпійських ігор Лондон-2012.

– Анно, як проходить ваша підготовка до Олімпіади?

Моя підготовка вже вийшла на етап змагань. Вже розпочався легкоатлетичний сезон, тому я більше подорожую зі змагань на змагання. Якщо є кілька днів перерви, то я знаходжусь в Італії, тому що поїздка додому забирає багато часу і сил, і це складно. Через це більшість часу я знаходжусь в Європі.

– В яких турнірах ще братимете участь до Олімпійських ігор?

Після «Діамантової ліги» в Марракеші (Марокко) можливо буде ще декілька стартів. Але мій змагальний календар ще не затверджений до кінця. І на початку червня буде Чемпіонат Європи, де я планую бігти 400 м з бар’єрами і жіночу естафету 4х400 м. Тому є шанс отримати ще одну ліцензію для естафетної команди.

– Над чим саме працюєте під час підготовки з тренером?

Над усім: щоб бігти швидко, показувати гарні високі результати. Над чимось конкретно – так неможливо сказати. У нас такий вид спорту, в якому треба працювати над всім і одразу.

– Хто з тренерів з вами працює?

Мій особистий тренер Володимир Іванович Кравченко – Заслужений тренер України. З ним я працюю вже багато років.

– Ви вибороли особисту ліцензію та командну. Яка вірогідність того, що Ви таки бігтимете у команді змішану естафету 4х400 м на Олімпіаді?

Так, маю на своєму рахунку дві ліцензії і ще сподіваюсь на третю – у жіночій естафеті 4х400 м. Маємо шанс. Там дуже суворі критерії відбору залишились. Тільки 2 команди за рейтингом зі всього світу попаде. Але ми маємо шанс на це, якщо покажемо високий результат на Чемпіонаті Європи.

Чи бігтиму я на Олімпіаді в якійсь з естафет? Подивимось. Це буде залежати й від мого стану, моєї готовності, мого бажання, і від готовності інших дівчат. Хто з нас буде сильнішим. І які шанси на гарний результат… Тому це питання постане вже перед Олімпіадою.

– Підготовка до змагань за першою ліцензією та за другою – чим відрізняється?

Нічим не відрізняється.

Я готувалась в особистому виді – 400 м з бар’єрами. А естафета – це суміжний вид. Просто перед змаганнями ми мали збір для акліматизації, адаптації і під час нього відпрацьовували передачі палички, тому що це дуже важливо в естафеті і на цьому можна відіграти навіть декілька секунд.

– Чи будете ще тренуватись командою з естафетного бігу? Де саме і коли?

Естафетна команда не буде тренуватись разом. Тільки перед самими змаганнями на Олімпіаді ми ще раз повторимо наші передачі палички. І все. Там немає якихось специфічних тренувань. Чим вище швидкість кожного з учасників, тим краще буде результат. А передавати паличку – то не така складна вправа. Ми всі це вміємо. Просто декілька разів під час особистих тренувань повторимо і все буде в порядку.

– А саме Вам яка дисципліна більше до душі: біг з бар’єрами чи естафетний біг?

Важко порівняти ці дві дисципліни, тому що особистий вид і командний – це зовсім різне. В особистому я відповідаю сама за себе і вся відповідальність лежить на мені. Команда це більше про емоції, підтримку… І завжди цікаво дивитись, бо там зберігається інтрига до самого кінця, немає явних фаворитів і є частинка удачі, тому що під час естафети може бути будь-що. І падають, і втрачають паличку, і всі ці переміщення під час бігу дуже впливають на результат. Тому передбачити результат і місце неможливо. Завжди бувають якісь сюрпризи. Цим і цікава естафета.

– Чи є у Вас спаринг-партнери під час підготовки?

Немає. Це особистий вид змагань, і мені в принципі спаринг-партнери не потрібні. Так, інколи хтось приєднується на тренуваннях. Цього сезону це були наші дівчата з естафети. Якісь тренування ми проводили разом і, залежно від того, що треба було відпрацювати, ми бігали і разом, і окремо. Або разом робили різні вправи.

– Яку мету ставите перед собою на чемпіонат Європи?

Ну яку мету ставить спортсмен перед чемпіонатом Європи та Олімпіадою? Спортсмени забобонні, і ніхто вам не казатиме місце чи результат.

Я скажу так: виступити якнайкраще і показати свій максимум. І досягти навіть більшого, ніж я можу на даний момент.

– Хто будуть Ваші конкурентки на Олімпіаді і як враховуєте їх сильні сторони під час своєї підготовки до Олімпійських ігор?

Традиційно сильні представниці Америки, Ямайки і «зірка» Європи – Фемке Бол. Мені нема сенсу враховувати їх сильні чи слабкі сторони, бо в нас не контактний вид спорту: кожен має свою доріжку і має показати свій найкращий результат. Ми ніяк з ними не перетинаємось, не взаємодіємо. Просто треба налаштуватись та відпрацювати свою дистанцію по максимуму, щоб у фіналі на табло показався результат швидший, ніж у суперників.

– Чи цікавитесь, як готуються конкурентки?

Так, завдяки Instagram дуже легко спостерігати, як готуються всі. І всі залюбки зараз цим діляться. У кожного свій шлях і свої сильні та слабкі сторони. Тож, так щоб прямо сильно цікавитись, то ні. Просто заради розваги – так, дивлюсь, як люди працюють і що у них відбувається. Так само і вони роблять.

– На Олімпіаді за які види спорту ще хочете і плануєте вболівати? Може за якихось конкретних спортсменів?

Я підтримую всіх українських спортсменів, але, якщо чесно, то на Олімпіаді ні за кого не вболіваю. Прямо дивитись – ні, не дивлюсь. Я можу потім в записі подивитись. Тому що більше концентруюсь на собі, на своєму виступі, щоб зберігати свої емоції саме для свого виступу. А вже після виступу можна подивитись, що там залишиться, і повболівати за тих, хто ще не закінчив свої виступи.

– Якби в вашому житті не було бігу, то який би вид спорту обрали?

Я пробувала себе в багатьох видах спорту. Найбільше мені подобався баскетбол. Але зараз розумію, що не хотіла б займатись баскетболом. Можливо, якби я народилась чоловіком, тоді так, баскетбол обрала б. А для жінки – ні. Я дуже люблю свій вид спорту і вважаю його найкращим.

– Для вас це буде третя Олімпіада. Як відрізняються почуття, настрій та очікування?

Подивимось вже на Олімпіаді, які будуть відчуття. Очікувань у мене зараз жодних немає. Кожна Олімпіада різна по-своєму. Лондон – була перша моя Олімпіада. Емоційна, дуже сильно переживала. І вже в Токіо були геть інші емоції, більше впевненості. Але в Токіо була Олімпіада під час коронавірусу, тому відчуття були інші через відсутність глядачів. І здавалось, що це якісь нереальні змагання, закриті. Тому сподіваюсь, що ця Олімпіада буде нормальна і пройде все ідеально, як має бути, з купою емоцій. Тільки хороших емоцій!

– Про що взагалі мрієте у житті?

Мрію, як всі українці, про мир, щоб мати майбутнє, яке я хочу реалізовувати у своїй країні. Щоб мати змогу розвиватись в Україні, розвивати спорт і жити своє життя в безпеці, в спокої та щасті.