На Дніпропетровщині розвінчали міф про історію Базавлуцької Січі

Відомий дослідник історії нашого краю Євген Молдаванов спростував популярну версію про місце розташування однієї з найвідоміших Січей Запорізького козацтва.

Теми історії Січей – одна з найулюбленіших у цього дослідника. Міський сайт вже публікував низку його матеріалів.

А зараз Євген Молдаванов люб'язно поділився із Міським сайтом ще одним матеріалом. У ньому спростовується популярна версія про те, де саме була Базавлуцька Січ.

Ось що він пише:

«СПРОСТУВАННЯ ОДНІЄЇ З ВЕРСІЙ МІСЦЯ РОЗТАШУВАННЯ БАЗАВЛУЦЬКОЇ СІЧІ

Низкою дослідників (А.О. Скальковський, 1846; П.К. Брун, 1880; Д.І. Яворницький, 1898; М.С. Грушевський, 1909; А.Ф. Кащенко, 1917, 1918; В.О. Голобуцький, 1957; А.Я. Пащенко, 1969; В.О. Щербак, 1991 – 2016; О. І. Гуржій, 1996, 1997; С.А. Макарчук, 2015 та ін.) вважається що Базавлуцька Січ розташовувалась на острові при злитті річок Чортомлик, Лапинка, Павлюк та Скарбна (рис. 1).

Автори посилаються на «Щоденник Еріха Ляссоти із Стеблева»:

«09 червня 1594 року. На острові Базавлук, який називається одним із рукавів Дніпра (Neprs) біля Чортомлика (Dortomlek), або як вони називають при чортомлицькому Дніприщі (dartmileczkim Neprzissczie) (прим. – довжина 4,58 км) (рис. 2) розташований, близько двох миль. Козаки там тоді мали свій табір… нас оселили в хатах (hütten), які вони називали кошами (Koczen), і які були споруджені з хмизу та вкриті кінськими шкірами для захисту від дощу».

Але слід зазначити, що цього острову (рис. 1, 2, 5 – 8.) у часи так званої Базавлуцької Січі (1593 – 1638 рр.) не існувало (рис. 3). На той час це була частина Чортомлицького Рогу (мису) і утворився цей острів лише після 1738 року (рис. 4). До цього, у 1709 році запорожці готуючись до оборони прокопали рів на низинній частині, що з’єднувала січову «Чортомлицьку» фортецю з берегом долини р. Дніпра (рис. 5) весняна повінь щороку розмивала цю низину, остаточно відрізавши фортецю від берега і перетворила її на острів. Як принципово це могло виглядати в мініатюрі для розуміння представлено на відео.

На даний час цей острів відділений від суходолу течією одного з рукавів Дніпра, що має назву р. Чортомлик, ширина якої станом на 05 липня 2023 року складала близько 190 м. Окрім того, кожного року острів розмивається, тобто зменшується в розмірах. Наразі від нього лишилася невелика частина 240 × 200 м (S = 3,38 Га) (рис. 6).

Про це також залишив згадку колишній козак, житель Нікополя – Михайло Решетняк (1745 – 1839 рр.):

«Острова не було, а запорожці зробили рів і пропустили воду з Чортомлика, щоб недаться в руки москалям. Був тоді наказний отаман Богуш Яким… він откопавсь от берега, зробив на шпилі (мисі) крепость, поставив гармати и велів перенести туди увесь козацький скарб…».

Ще одне свідчення від 24.07.1874 року, яке записав протоієрей Іван Карелін, було від місцевої мешканки села Капулівки – сторічної Одарки (Остапихи) Білої: «…батьки наші розповідали, що запорожці відкопались від берега і запустили воду, щоб московські солдати не забрали їх…». Для підтвердження вищезазначеного представлено збірку карт (рис. 3 - 6).

По суті це перше зафіксоване подібне антропогенне втручання у Великому Лузі, що призвело до утворення острова, який помилково вважається місцем розташування Базавлуцької Січі (рис. 7, 8, 9).

Стосовно існування Базавлуцької Січі

У своїй статті "Базавлуцька Січ (1593 - 1638 рр.)" пан Віталій Щербак посилався на посланця німецького імператора Рудольфа ІІ - Еріха Лясоту. Лясота зазначив, що острів Базавлук лежав "в рукаві Дніпра біля Чортомлика, або як вони кажуть, при чортомлицькому Дніприщі, приблизно 2 милі". Пан Віталій Щербак тут же писав, що дослідники, як правило, обходили увагою іноземця (прим. - Лясоту), не вникаючи у їх суть.

Після цього автор посилається на опис Гійома де Боплана, який "пропливаючи" повз острів Базавлук застав там лише руїни Січі. Але ж В.О. Щербак підсвідомо чи навмисно сам обійшов увагою продовження згадки Лясоти:

"запорозьке військо стояло на острові Базавлук у вигляді табору (прим. - не Січі)... житлами для козаків слугували шалащі, виготовлені з хмизу та перекриті для захисту від дощу кінськими шкірами".

Тобто Боплан застав руїни шалащів виготовлених з хмизу та кінських шкір через 57 років?! Довговічні матеріали, я вам скажу!..

Я до того, що поєднувати Лясоту з Бопланом це як доповнювати червоне мокрим, - зовсім різні речі. Слід також зауважити, що спогади Лясоти мають сингулярний характер, чи можемо ми щось стверджувати на підставі одиничного випадку і робити зі спогадів (червень-липен 1594 року) апроксимацію на 1593 - 1638 рр.?..».

Ілюстрації надані Євгеном Молдавановим.