Чемпіонка Світу з Дніпра пішла воювати після загибелі на фронті чоловіка

Її зріст — метр п’ятдесят. Тому тендітній військовій іноді важко швидко застрибнути на високу броньовану машину. Дніпрянка Оксана до війни була титулованою спортсменкою. Але після того, як російські окупанти вбили на війні її чоловіка, дівчина вступила до лав ЗСУ. Вже понад рік вона керує FPV-дронами танищить ворога.

“Після загибелі чоловіка я зробила татуювання. Перша частина, зображення космосу, була точно такою ж, як у нього на руці, але без напису. Друга частина – це я і він. Він так любив мотоцикли.І напис, який він завжди повторював: “Воля або смерть”. І я вірю, що ми ще зустрінемося”, – розповіла операторка БпЛА 24-го ОШБ “Айдар” Оксана (позивний Бантік).

Подружжя дізналось про початок повномасштабної війни під час мандрівки Карпатами. Напередодні вони підкорили Говерлу і були щасливими. Павло – відомий у Дніпрі тренер, Оксана – багаторазова чемпіонка України з пауерліфтингу, рекордсменка України з жиму лежачи, переможниця європейських і світових чемпіонатів. Вже під час війни тендітна дівчина стала чемпіонкою світу з жиму лежачи в екіпіруванні.

“Чемпіонат світу з жиму лежачи відбувся у Казахстані. Зважаючи на позицію Казахстану щодо російської агресії проти України на той час, участь у змаганнях супроводжувалася певними психологічними труднощами. Зокрема, під час церемонії нагородження виникла ситуація, коли мені намагалися перешкодити піднятися на п’єдестал з українським прапором. Однак, мені вдалося здобути золоту медаль”, – ділиться Оксана.

Після змагань Павло пішов воювати. За кілька місяців після початку служби загинув під час контрнаступу на Харківщині.

“Помсти я не відчувала. Мені хотілося продовжити його справу, адже він не встиг зробити все, що задумав”, – каже військова.

Вона хотіла служити саме на бойовій посаді, а не в штабі. У багатьох підрозділах їй відмовляли, пропонували стати діловодом. Але Оксана домоглась свого і стала операторкою дронів.

“Сам виліт – це не так страшно, як вивчити всю необхідну теорію. Спочатку потрібно було вивчити багато нового матеріалу, що було для мене, як для дівчини, яка не цікавилася у школі ні фізикою, ні математикою. Скажімо так, довелось заново відкривати для себе багато нового. Але у мене була дуже велика мотивація”, – розповіла Оксана.

Нині титулована спортсменка успішно вражає ворожу техніку та живу силу, спить в окопі, користується авторитетом у побратимів.

На війні важко, є проблеми з водою, немає чистої постілі, в окопі дошкуляють комахи, взимку – багнюка. Але до цього звикаєш, ділиться військова. Лише іноді вона мріє про сукню та підбори.

“Я купую речі і відразу відправляю їх додому. Так я вже можу одягати їх по приїзді. Наприклад, купила спідницю і ще одну”, – каже вона.

Перед кожним бойовим виїздом у Оксани є свої ритуали.

“Обручку я ношу на шиї як оберіг і беру її з собою на кожен бойовий виїзд. Перед виїздом, коли вже сиджу в броньовику, обов’язково перевіряю все ще раз”, – зазначила вона.

З окопу – до Дніпра. Під час відпустки їй важко звикнути до ритму великого міста.

Оксана ще не знає, чим буде займатися після війни. Єдине в чому впевнена – піде у тривалий похід у гори.