На фронте погиб известный актер Яков Ткаченко

Он был героем 128-й Днепровской бригады ТРО «Дикое поле».

С нашим городом Якова Ткаченко связывало многое, об этом Городской сайт рассказывал в большом интервью с известнейшим актером театра и кино.

Яков Ткаченко сыграл в целом ряде известных фильмов. Но наибольшую известность получил после фильма «Довбуш». Это уже шестая смерть на войне из членов актерской и съемочной команды этого фильма…

На трагическую новость о смерти актера так отреагировала арт-директор Днепровского Дома искусств Валентина Владимировна Слобода, которая давно знала Якова:

«ПРОЩАЙ АРТИСТ!

ЯША ТКАЧЕНКО...

Саме так його називали друзі і колеги. Лише в офіційних документах та у титрах фільмів і театральних програмках він був Яковом. А для бійців-побратимів був «артистом». Трагічна новина про його загибель - на сторінках багатьох людей в соціальних мережах. Він віддав найдорожче за наше майбутнє!

Так невимовно боляче втрачати таких людей як ЯША ТКАЧЕНКО! Актор, ролі якого в твоїй пам»яті! Талант, якого помітили і активно знімали в кіно! Побратим, на надійне плече якого спирались молоді! Один із героїв моєї книги про митців, які вимушені були взяти до рук зброю! СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ!

Зовсім недавно, 22 серпня, він стояв поряд з митцями-воїнами- героями книги «Митці Дніпра обпалені війною» на сцені в Будинку мистецтв, де не раз грав вистави. Він посміхався і говорив про свою останню роботу в кіно – в серіалі «Перевізниця». На запитання журналістки про те, яка була його мотивація іти воювати- відповідав: «Мотивація проста – захистити свою домівку, своє рідне місто від ворога». Після поранень на передовій повернувся в професію і говорив: «Повертатись після фронту до своїх мирних професій не тільки можна, а й потрібно». Повернувся, але ж зовсім ненадовго. 26 вересня на моє запрошення відповів: «Не зможу. Сьогодні я підписав контракт з 3 штурмовою бригадою і наразі знаходжусь в їх учбовому центрі далеко від Дніпра» і прикріпив відео короткометражного фільму «Татова подряпинка» Єгора Гармаша. Просив поки що не викладати в мережі. Це, мабуть, його остання зйомка.

Яша Ткаченко з самого початку війни пішов захищати Україну, воював під Вугледаром, був поранений: в нього поцілив снайпер. Лікарі боялись, що він навіть не зможе говорити.

ЯШО! Коли розповідав про своє поранення на зустрічі в Будинку мистецтв у Міжнародний день театру – в залі майже всі плакали. Показали уривки з кіноролей. Ти про свої ролі, про участь в боях говорив дуже скупо, надзвичайно скромно. Навіть короткометражку «Блуд і Кавун» ледве дозволив показувати. Як мало ми поспілкувались тоді!

Коли у цій війні гине митець, якого багато шанувальників знають по театральних і кіноролях, приходить усвідомлення: багато його творчих робіт, яскравих подій та виступів залишаться у пам'яті навічно. І тільки уявити можна: скільки залишилося нездійсненними його надзвичайних проєктів та шалених мрій.

Імпозантна зовнішність, пластика, органіка, красивий тембр голосу Яші Ткаченка залишаться тепер в пам»яті поціновувачів театру і кіно. Однак, не було б десятків ролей в театрі та кіно, якби Яків обрав омріяну у дитинстві професію: стати лікарем, як його мама. Та доля склалася інакше. У віці 14 років Яків потрапив до Народного аматорського театру і це визначило його подальший шлях в житті. Закінчив театральне училище в Дніпрі і вірно служив Мельпомені майже 20 років. Зіграв десятки ролей, десятки образів, десятки прем'єр на театральній сцені . Бажання створювати самому вистави спонукало актора навчатися в КНУТКіТ ім. І. К. Карпенка-Карого.

Ще у 2003 році отримав перший досвід роботи на знімальному майданчику, зігравши маленьку епізодичну роль у фільмі «Дикий табун» за романом нашого земляка Віктора Веретєнникова. З 2016 року, з початком активізації зйомок українського кіно, Яків активно знімається у художніх фільмах та серіалах. Він відомий глядачам за грою у фільмах «Червоний», «Ціна правди», «Безславні кріпаки», «Нове життя Василини Павлівни» та «Припутні». У 2018 році актор був номінований на українську національну кінопремію «Золота дзиґа» як найкращий актор другого плану за роль Славіка у фільмі «Припутні».

З 2018 року знімався у стрічці “Довбуш” Олеся Саніна, де зіграв роль опришка Івана Сабата. Після поранення і демобілізації зіграв у 10-серійному серіалі «Перевізниця».

Яші було лише 45! Його загибель - величезна втрата для нас, для мистецької громади Дніпра, для українського кіно!

ВІЧНА СВІТЛА ПАМ»ЯТЬ ПРО ГЕРОЯ БУДЕ ЖИТИ У НАШИХ СЕРЦЯХ! ЩИРІ СПІВЧУТТЯ РІДНИМ, БЛИЗЬКИМ, КОЛЕГАМ, ПОБРАТИМАМ!».