Обнаружили уникальную свадебную скрыню с удивительной историей

Эта скрыня была изготовлена в 19 веке мастерами поселка Игрень, который сейчас входит в черту города Днепр.

Городской сайт неоднократно рассказывал о таких сундуках, которые изготавливали специально для новобрачных.

В них складывали приданное к свадьбе, а поверхность (часто – и внутреннее пространство) расписывали яркими узорами. Часто для этого использовали традиции Николаевской росписи, которую в наше время возрождают.

Особенность этой скрыни в том, что ее история пересекалась со множеством исторических персонажей!

Об уникальном сундуке в группе Рідна Новостепанівка (Цікавинки з історії Новомосковського краю) рассказал известный исследователь истории нашего края Игорь Лысенко:

«Весільні скрині, які з середини 19 століття розмальовували майстри з містечка Ігрень Новомосковського повіту, були досить популярні серед селян Катеринославської губернії та далеко за її межами.

Одну з таких «далеких» наших скринь-мандрівниць мені вдалось випадково знайти.

Її історія особливо вражає кількістю відомих персон, які її бачили вживу.

Почати треба з того, що ця скриня зберігається в старовинному маєтку «Абрамцево». Його господарем був відомий літератор Сергій Тимофійович Аксаков (1791-1859). В його будинку часто гостювали відомі люди.

В 1840-х роках серед них часто бував М.В. Гоголь, в маєтку навіть була окрема його кімната. Саме там Гоголь вперше читав господарю 1 главу з другого тома «Мертвих душ».

Пізніше, в 1850-х роках, С.Т. Аксаков піклувався про іншого нашого відомого земляка - Тараса Шевченка, та був з ним знайомий особисто. Тарас Григорович щиро пишався тим, що товаришував з Аксаковим і в своєму щоденнику залишив такі рядки (мовою оригіналу):

«Радостнейший из радостных дней! Сегодня я видел человека, которого не надеялся увидеть в теперешнее моё пребывание в Москве. Человек этот Сергей Тимофеевич Аксаков. Какая прекрасная, благородная старческая наружность. Эти несколько минут навсегда останутся в кругу моих самых светлых воспоминаний». «Ещё раз виделся с Сергеем Тимофеевичем Аксаковым и с его симпатическим семейством и ещё раз счастлив. Очаровательный старец! Он приглашает меня к себе в деревню (в Абрамцево) на лето, и я, кажется, не устою против такого искушения. Разве попечительная полиция воспрепятствует».

Згодом господарем маєтку став син Аксакова – Іван Сергійович. Саме він був направлений Географічним товариством в Україну для дослідження і опису українських ярмарок. Ймовірно під час експедиції і була придбана весільна скриня розмальована ігренськими майстрами.

В 1870 році маєток «Абрамцево» з усіма старовинними речами і меблями був придбаний відомим підприємцем Саввою Івановичем Мамонтовим (1841-1918).

Відомо, що його дружина Єлізавета Григорівна Мамонтова (1847-1908) захоплювалась етнографією та народними художніми промислами. Крім того, що вона зберегла старовинні артефакти попереднього власника маєтку, вона продовжила поповнювати колекцію старожитностей. А ще вона організувала в своєму маєтку так званий кружок відомих художників того часу.

В «Абрамцево» приїздили і милувались красою нашої скрині багато відомих живописців.

Серед них був Ілля Рєпін, який працював там в період 1877-1882 років. Відомо, що саме там він створив більшість ескізів для свого шедевра «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

Часто гостював в маєтку Васнєцов, там він написав своїх відомих «Трьох богатирів».

А, наприклад, художник Сєров любив малювати портрети господарів маєтку. Особливо він захоплювався малюванням дочки Єлізавети Григорівни – Вєри. Ми можем побачити її на відомій картині «Дівчинка з персиками». Цілком ймовірно, що ця Вєра могла зберігати в нашій скрині своє придане.

В маєтку зберігаються два цікавих старовинних портрета Шевченка і Гоголя, я таких раніше не бачив (додаю їх до публікації)».

Иллюстрации со страницы группы Рідна Новостепанівка (Цікавинки з історії Новомосковського краю)