Від деталей броненосця «Потьомкін» до найкращої в СРСР сільгосптехніки – історія легендарного підприємства Дніпра

130 років тому, 19 травня 1895 року був заснований завод Езау, історія якого пов'язана з багатьма цікавими фактами.

Цей завод був заснований німцем-менонітом з родини переселенців, для якого Катеринослав не просто став рідним містом. Йоган (Іван) Езау двічі обирався міським головою Катеринослава.

А засноване ним підприємство стало одним із найкращих у місті. На ньому випускався величезний асортимент продукції і навіть виготовили ряд найважливіших деталей для броненосця «Потьомкін».

Завод пережив Жовтневий переворот, був націоналізований і зберіг свій напрямок виробництва, став комбайновим заводом. На ньому випускали одні з найкращих у СРСР видів сільгосптехніки.

Але 130-річна історія підприємства понад десяток років тому підійшла до сумного фіналу…

А рівно 130 років тому, 19 травня 1895 року було засновано завод фасонного сталевого лиття «Езау», який згодом став колективним виробничим підприємством «Дніпропетровський комбайновий завод».

Головною продукцією сталеливарного заводу товариства «Езау та К°» було фасонне лиття. Через рік його було реорганізовано на Бельгійське акціонерне товариство. Незабаром завод став одним із найкращих підприємств свого профілю. Тут навіть були виготовлені сталеві частини машинного відділення для броненосця «Потьомкін», крейсерів «Очаків» та «Кагул».

Про історію заводу та життя його засновника свого часу Міському сайту докладно розповідав відомий дніпровський історик, завідувач відділу Дніпропетровського історичного музею імені Яворницького Максим Кавун:

«Створення та історія цього заводу прямо пов'язана з легендарною особистістю в історії нашого міста – Йоганном (Іваном) Езау. Він фактично двічі був міським головою Катеринослава, він же відомий підприємець, талановитий менеджер, як сказали б сьогодні. Йоган Езау – один із символів «золотого століття» Катеринослава, коли місто називали «Новою Америкою» за темпи його розвитку.

З родини переселенців-менонітів

Йоганн Езау народився 12 (24 за новим стилем) липня 1859 року в колонії Гальбштадт Таврійської губернії. Йоганн Езау, (названий потім у російській транскрипції Іван Якович), народився у небагатій менонітській сім'ї. Крім нього, в сім'ї було ще двоє братів - Якоб та Корнеліус. Йоган закінчив сільську школу, але тягнувся до наук.

На початку 1870-х років випала нагода продовжити освіту. За Олександрівською стипендією двох братів – Йоганна та Якоба Езау – направили до Катеринославської чоловічої класичної гімназії, яку вони й закінчили успішно у 1879 році.

Незабаром Йоган Езау вирішив пов'язати себе з технічною сферою. Вибір, як показав досвід, був вдалим. Він вступив до Ризького політехнічного інституту (вважався одним із найкращих вузів даного профілю). Закінчивши його у 1884 році, Йоганн отримав спеціальність інженера-механіка.

Йоганн Езау став молодим інженером, який активно освоював новітні технології. Він ніколи не гидував різноманітною практичною діяльністю. На початку кар'єри влаштувався простим слюсарем на суднобудівній верфі у Севастополі. Потім продовжив діяльність на нафтопромислах у Баку.

Як починалася історія заводу

Нарешті, у 1890 році Йоганн, або Іван Якович, приїхав до Катеринослава, де одразу став одним із відомих членів місцевої менонітської громади. Частково цьому сприяв вигідний шлюб. 26 серпня 1889 року Іван Езау одружився з Маргаритою Тевс з Катеринослава – представницею відомої місцевої династії промисловців.

Приїзд Йоганна Езау до міста збігся з піком промислового розвитку міста. Це був час заснування та швидкого розвитку десятків промислових підприємств. Іван Якович, якого вирізняла підприємницька жилка, швидко включився до цього процесу.

Вже 1895 року разом із братом Я.Я. Езау, Г.І. Тевсом та Г.П. Гезе Іван Езау відкрив ливарний та механічний завод «І.Я. Езау та К°». Прізвища співвласників вражали – це були представники найбагатших та найстаріших династій Катеринослава – Тевс та Гезе. Завод Езау спеціалізувався з виробництва сільськогосподарських машин.

У 1896 році Езау зробив цікаву угоду. Він продав своє підприємство Бельгійському акціонерному товариству Катеринославських залізоробних та сталеливарних заводів. Але Езау залишився комерційним директором цього заводу і успішно працював на ньому до 1902 року.

Завод Езау швидко став одним із лідерів у своєму сегменті. Основна продукція підприємства – випуск сталевого фасонного лиття із мартенівської сталі. Найвідомішою продукцією заводу стали сталеві машинні частини для відомого у майбутньому броненосця «Князь Потьомкін», а також двох крейсерів – «Очаків» і «Кагул».

Прочитати детальніше про подальше життя Івана Езау (якого двічі було обрано міським головою Катеринослава), можна за наступним посиланням

Двічі пережив розруху

Після приходу влади порад і подальшої націоналізації в 1918 році завод довгий час стояв без діла. Життєво необхідних коштів на відновлення після важких років громадянської війни не було. Майже 10 років підприємство стояло в руїні.

Лише 1928 року уряд вирішив відновити завод. Він отримав нову назву, — «Пресстрой». Реконструкція була дуже важкою. Потрібне обладнання затримувалося, а агрегати важко ставали на місце дореволюційних.

Розпочалася Друга Світова війна, і колективу заводу довелося пройти ще складніше випробування. Завод був евакуйований на Урал, але робітники гідно справлялися із завданнями з випуску оборонної продукції та подолали всі труднощі.

Підприємство повернули додому 1944 року, але замість цехів заводу стояли лише руїни. Завод знову довелося відновлювати. На цей раз — із попелу війни.

Один із лідерів сільгосптехніки СРСР

У повоєнні роки перед заводом поставили непросте завдання — створити машини для підйому сільгосппродукції. Зокрема, буряківництва. Потрібно було побудувати цілий комплекс машин для збирання, навантаження та транспортування буряків. Робота пішла добре, і вже у вересні 1947 р. були виготовлені перші зразки.

Бурякозбиральні машини СПГ-1 повністю відповідали потребам колгоспів і до початку 60-х років Дніпропетровський комбайновий завод став головним спеціалізованим підприємством із випуску бурякозбиральної техніки в СРСР.

У 1975 році завод розпочав випуск шестирядних коренезбиральних машин РКС-6, у 1978 році - виробництво чотирирядних коренезбиральних машин РКС-4 та самохідних навантажувачів-очисників СПС-4,2 на базі трактора МТЗ-80/82. Станом на початок 1979 року основною продукцією заводу були трирядні бурякозбиральні комбайни КСТ-3А, коренезбиральні машини РКС-4 та РКС-6, самохідні навантажувачі-очисники СПС-4,2 та запасні частини до сільгосптехніки.

У 1985-1986 роках завод у кооперації з кількома іншими машинобудівними підприємствами освоїв виробництво деталей до агрегату для приготування робочих рідин АПЖ-12 (які виготовляв Дніпропетровський дослідний завод полімерного машинобудування).

За радянських часів завод входив до переліку провідних промислових підприємств Дніпропетровська.

Від розквіту до занепаду

Після проголошення незалежності України державний завод було перетворено на колективне підприємство.

У серпні 1997 року завод було включено до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки України.

Але до 2003 року підприємство занепало. На початок березня 2010 року 120 тис. м² площ заводу було здано в оренду. Було ухвалено рішення демонтувати частину обладнання та переобладнати 70 тис. м² із 120 тис. м² у складські приміщення.

У 2011 році завод остаточно зупинився, а ще через два роки був визнаний судом банкрутом. Комбайн, який довгий час нагадував про колишню велич заводу перед центральною прохідною, прибрали.

Зараз на території заводу розташовуються СТО, склади компаній-перевізників і крихітні цехи.

Ось такий сумний виявився фінал у знаменитого колись підприємства...