27-річний захисник Ігор у реабілітаційному центрі Дніпра: «Ампутація — це не вирок»

Історія 27-річного Ігоря, який проходить реабілітацію в Дніпрі, є яскравим прикладом незламності духу та віри у власні сили. Отримавши важке поранення на фронті та переживши ампутацію кінцівки, він не лише відновлюється, а й будує амбітні плани на майбутнє, мріючи про весілля, повернення до роботи та навіть про спортивний байк.

До повномасштабної війни Ігор, житель Дніпра, працював у сфері послуг. У 2024 році його мобілізували до лав ЗСУ. Після навчання він воював на Куп'янському напрямку на Харківщині, де служив стрільцем і помічником гранатометника.

«Нас було троє, ми йшли на завдання. Це було 18 березня. Один побратим загинув, другий цілий, а я отримав поранення ноги, посікло уламками спину, руку. Я навіть не зрозумів, як це сталось, скоріше за все, це була міна. Я зміг відповзти в кущі та накласти турнікет на ногу.

Потім побратим допоміг мені, тампонування зробив. За 18 годин мене вже евакуювали. Спочатку був у лікарні в Харкові, потім у Львові. Загалом переніс 5 операцій, була ампутація та реампутація. Попросився в реабілітаційний центр Дніпра. Зараз я вчусь ходити на протезі», — розповів Ігор.

Він також додав, що займався з ерготерапевтом у реабілітаційному центрі Дніпра, працювали над збільшенням амплітуди рухомості пальців на пораненій руці.

«Трудилися наполегливо щодня і вже пальці рухаються, проте чутливість ще не повернулась, але час допоможе», — поділився захисник.

«Ігор потрапив до нас з ампутацією правої кінцівки. Ми почали давати компресію на куксу, щоб підготувати ногу до протезу. Успіхи Ігоря мене тішать, оскільки в перший день, коли його поставили на протез, він вже зміг зі мною спуститись за кавою, і це надзвичайно. Зараз Ігор вже два тижні на протезі, так, важко, проте він робить успіхи щодня. Трохи є «завалювання» тіла вперед при ходьбі, проте ми працюємо над цим, укріплюємо м’язи тулуба. За моїми прогнозами, ще місяць тренувань і Ігор буде чудово справлятись самостійно», — зазначив асистент фізичного терапевта Любомир.

Заняття з фізичними терапевтами реабілітаційного центру у Ігоря щодня, без вихідних. Тренування починаються о 08:00 і о 10:00.

Попри всі випробування, Ігор сповнений оптимізму та вже будує плани на майбутнє:

«Після реабілітації я планую одружитися зі своєю дівчиною, вона зі мною завжди поруч, і її підтримка для мене безцінна».

Він також прагне повернутися до своєї роботи, купити спортивний байк і навчитись на ньому їздити.

«Сподіваюсь, моя історія комусь допоможе і дасть сили вірити в себе. Ампутація — це не вирок», — додав Ігор.