Її знайшли серед величезних куп сміття та мертвих кіз...

Незвичайну пошукову операцію довелося провести кінологам Павлоградського загону "Антарес".

Вже кілька днів члени цього загону шукають літнього мешканця нашої області, який пішов із дому та не повернувся.

Під час цієї операції керівник загону Лариса Борисенко отримала сигнал від знайомої з одного села Дніпропетровської області. Поруч з нею мешкала не зовсім адекватна жінка. У свій приватний будинок вона тягла звідусіль всілякий мотлох, перетворивши двір на величезне звалище. А ще вона розводила кіз.

Сусіди зауважили, що жінка давно не з'являлася у дворі, на крики сусідів ніхто не відповідає. А у дворі лежать мертві від виснаження тварини.

Павлоградський кінологічний пошуково-рятувальний загін відреагував на це звернення. Чим завершилися пошуки, розповіла керівник загону Лариса Борисенко:

«Моя знайома Олександра Ковіка написала, що занепокоєна ситуацією, яка сталася в їхньому селищі: майже місяць, як ніхто не бачив пані, яка мала хворобу - збирати сміття та накопичувати на території свого домогосподарства. Але вона знайшла її кіз, частина якіх перебувала в жахливому стані, в частина загинула, в трупи просто лежали в козятнику біля дому зниклої.

Зникла пані була одинокою, тож, заяву про зникнення подали небайдужі знайомі наприкінці лютого. Приїздили представники офіційних структур, але шукати її, ретельно, не стали. Бо зайти в двір та, навіть, в коридор дому, було край важко - всюди були гори сміття.

Вже на ранок  одночасно 2 екіпажі спеціалізованої кінологічної пошукової групи ANTARES (пошук та ексгумація тіл та останків загиблих) на двух автомобілях роз'їхалися по двом місіям: один продовжив пошук зниклого чоловіка в Обухівці Дніпропетровської області, другий - поїхав до Дніпра.

Олександра зустріла нас біля дому зниклої пані та повністю допомогали в усьому, що нам довелося робити в цьому пошуку.

В присутності представника поліції, наша група, метр за метром, почала обстеження край важкої, як для пересування, так і для роботи та здоров'я собак та людей, території. Навколо всюди були трупи загиблих тварин та величезні купи різноманітного смиття: одяг, нечистоти, залишки їжі, побутові речі, мебель, посуд,  матраци та ковдри.

Наші собаки навчені не звертати увагу на трупи тварин. В їх було так багато! Та не звертати уваги на собак, які кидаються на них. Під час роботи одичалий пес зниклої кинувся на Бешу - його довелося відганяти. Бо вій вже "ввійшов в контакт" зубами з нею.

Собаки почали наполягати на одній локації. Там вже бували до нас люди... Фактично, як потім з'ясувалося, стояли ногами на зниклій. Місця було обмаль, тож, в вузьких, завалених до вікон, сенях, нам довелося стояти на колінах, розгрібаючи купи мотлоху. Нам доводилося міняти один одного, бо більше однієї людини, стоячій на колінах, в тому просторі не поміщалося.

Собаки наполягали!

"Ой, здається, нога!", - почули ми голос Олександри, "черга" якої була грести той завал.

Безпосередньо, вилучення тіла, згідно всіх вимог, проводилося силами саме спеціалізованої кінологічної пошукової групи "Антарєс.", під загальною координацією представників поліції та СМЄ.

Олександра ще випросила від оточуючих, щоб допомогли розблокувати, повністю забиті двері дома - бо там ми почули голос кішки. Як та кішка вижила, майже місяць....!

Повернута з небуття пані, буде гідно похована своєю подругою по медичному училищу. І як не важко та страшно це звучить, мабуть саме це - найвища нагорода для всіх учасників цієї жахливої історії життя. Життя та смерті самотньої людини…».

Фото зі сторінки Лариси Борисенко.