На Дніпропетровщині є свій Рим – в чому секрет?

Не багато мешканців нашої області знають про те, що одне з передмість Верхньодніпровська давно називають Римом.

Більше того. Назва столиці Італії ще більш поширена у місцевій топониміці! Тут є Дальній Рим і навіть Римський ліс.

У чому секрет цих назв, розповіли у “Краєзнавчій студії А. Артеменко”, яка давно вивчає рідксні факти нашої історії:

“РИМ. Про походження назви передмістя Верхньодніпровська.

До цього часу достовірної, документально підтвердженої версії походження назви передмістя Рим немає. Але існує декілька гіпотез.

Одна – заснована на переказі розповідей старожилів. Інша – на основі досліджень науковців різних джерел періоду Київської Русі.

Обидві версії були опубліковані одна за одною у номерах газети «Придніпровський комунар» за 1990 рік. Наведу тексти даних публікацій повністю.

Тож версія «з народу».

Надрукована у газеті «Придніпровський комунар» від 21 червня 1990 року.

«ЗА ПЕРЕКАЗОМ МОГО ДІДА

В газеті «Придніпровський комунар» від 10 лютого 1990 року була надрукована стаття під заголовком «Застава на Самоткані» про походження назв Рим та Римський ліс. Я особисто знаю іншу історію про село Рим та Римський ліс.

В 1775 році Запорізьку Січ було ліквідовано і вся то тут залишилась деяка земля по річці Самоткань була віддана князю Г. А. Потьомкіну. Виникла слобода, яку стали іменувати в його честь Григорівкою. Від слободи Григорівки на території нинішньої вулиці Петровського до Першотравенська виникло село Ново-Григорівка. На його землях селилися відставні солдати, які відслужили в царській армії 20–25 років. Коли повертались з походу через Альпи О. В. Суворова (1799 р.), тут залишилась деяка кількість солдатів. Одним з них був мій прапрадід Колісник. І поселився він неподалік від того місця, де розташувався нині завод імені Першого травня.

Солдати, які селилися в цих місцях, підтримували між собою дружбу. При спілкуванні часто пригадували свої далекі походи в Рим. Часто в їх мові вживались такі вирази: «Піду до своїх римлян», або «був у своїх римлян». Відтоді і стали називати село Римом, яке ділилось на дві частини — Рим і Дальній Рим.

До колективізації ліс по річці Самоткань ніякої назви не мав. Ліс був дуже великий, річка Самоткань глибокою і під час повені виходила зі своїх берегів, затоплювала ліс і в деяких місцях нинішню вулицю Петровського. Під час колективізації (1928–1929 р.) село Рим і землі відійшли колгоспові імені Леніна. Під час окупації німці ліс вирубали і тепер залишилась його невеличка частина. Його стали називати Римським — від назви села.

Тепер село не існує, бо воно злилося з містом і по ньому проходить вулиця Петровського.

Історію виникнення села Рим я почув від мого діда Колісника Дмитра Микитовича — потомка тих солдатів, які служили в Суворова. Дім, побудований батьком Дмитра Микитовича, стоїть до цього часу. І там живуть його правнуки.

Н. БУРЛАЙ

м. Верхньодніпровськ»

І ось версія - від дослідників-науковців. Надрукована у газеті «Придніпровський комунар від 10 лютого 1990 року.

«ЗАСТАВА НА САМОТКАНІ

Верхньодніпровську більш як двісті літ. Це тієї історії, що зафіксована в офіційних документах. Та відомо: утворювалися міста в зручних і сприятливих для господарювання місцях, де колись вже селилися люди.

А коли спробувати зазирнути ще далі у глиб віків? Адже територія сучасного міста та його околиць, як свідчать археологічні розкопки і знахідки, була заселена з давніх часів. Ховалися у високих степових травах скіфські і сарматські коні, начовпувалися звідси на Київську Русь половецькі орди, ставали з черленими щитами на січ з ними князівські дружини.

Щоб попередити своєчасно про спустошливий набіг кочівників, ставили на порубіжжі сторожові застави. Чатували вони на ворога і, як тільки помічали його сили, швидко мали гінців з тривожним закликом: «Пильнуйте, люди! Орда йде!».

Цілком можливо, що й там, де живемо ми нині, стояла у давні часи така застава. Зокрема, до такої думки приходить у своїй науковій розвідці «Римов — давньоруське місто-застава» (журнал «Археологія», № 21, 1977 р.) дослідник М. Т. Сокол.

«Це у Римі кричать під шаблями половецькими» — можемо прочитати ми у «Слові о полку Ігоревім». Про який Рим іде мова? Невже аж туди діставали половецькі хани? Звичайно, ні. Цими словами автор «Слова...» констатував розгром давньоруського міста-застави Рима (римова) ханом Кончаком влітку 1185 року.

«Назва цього міста-застави, — пише М. Т. Сокол, — на прикордонні Київського князівства з половецьким степом двічі згадується й літописами: у Лаврентіївському під 1096 р. в «Поученії» Володимира Мономаха: „идохом на вои ньв, за Римов, и бох ны поможе“; у Іпатіївському під 1185 р.: „...то слышавше Половци, возвратишася от Переяславля. Идучи же мимо пристоуша к Римови...“ і далі „Половци же вземше город Римовъ, и ополонишася полона, и поидоша во свояси“».

Де ж був розташований цей давньоруський Рим?

Думки дослідників з цього приводу розійшлися. Та всі вони одностайні були в тому, що шукати його слід тільки на Лівобережній Україні. З ними не погоджується автор названої нами публікації. Користуючись свідченнями літописів, він говорить, що Кончак, коли повертався від Переслава і розгромив Рим, був на правому боці Дніпра.

«Отже, виходить, — робить висновок М. Т. Сокол, — що місто-заставу Рим слід шукати в межах Київської землі, точніше — в її дніпровському пограниччі. Адже на лівобережжі Дніпра лежали володіння Переяславського князівства».

Далі М. Т. Сокол простежує походи Володимира Мономаха на половців. Всі вони здійснювалися по лівобережжю, окрім одного, в 1103 році, коли князівські дружини пішли правим берегом Дніпра — кінно і човнами. Певне, саме цей похід «...грандіозний за своїм задумом та блискучий за результатами», — говорить дослідник, — який ми маємо підставу вважати походом «за Римов».

Таким чином, дві згадки Рима у літописах у зв'язку з двома подіями, розділеними понад 80 роками, приводять до висновку, що давньоруське місто-застава Рим або Римов існувало на правобережжі Дніпра.

Тепер повернемося до наших днів. Ще донедавна, у шістдесятих роках, дивував багатьох, і особливо гостей та подорожніх, покажчик по дорозі на станцію, який вказував напрямок на село Рим. Існує до сьогодні, хоч і дуже занедбаний, Римський ліс — місце відпочинку верхньодніпровців.

Звідки ж походять ці назви? На жаль, не знають місцеві старожили, не знайшли і науковці джерел, що могли б пояснити походження цих топонімів.

Але відомо, що археологи Л. П. Кирилова та І. М. Єльцов разом з автором публікації М. Т. Соколом знайшли стародавнє городище у долині р. Самоткань під Римським лісом. Потім систематичного обстеження та археологічного вивчення вказаного району не проводилось. Знаємо ми, що й село Рим було розташоване на Самоткані. І хоч нині назва його зникла в адміністративно-територіальному довіднику, та й досі говорять люди: «Живу на Риму», «Там, на Римі», «Та вони з римських» тощо.

З покоління в покоління передаються розповіді про колишній Римський ліс, котрий раніше був у кілька разів більшим, про річку Самоткань, якою і великі баржі ходили, про людей, які господарювали там.

Сьогодні нам важко повірити у це, коли бачимо сплюндровану річку, засмічений ліс. Отам, за заводом імені Першого травня, вибудувалися нові, а подекуди лишились і старі хати, і цей виселок за традицією ще й нині люди називають Римом. Крім нього та нашого лісу, немає на правобережжі Дніпра співзвучних назв. Отже з великою мірою вірогідності можемо припустити, що саме на нашій Самоткані стояло місто-застава, захисники якого перепиняли шлях на Київ ворожим ордам. А ми з вами — нащадки давньоруських воїнів, які жили в легендарному Римові.

В. ШКУРО”.

Ілюстрації зі сторінки “Краєзнавча студія А. Артеменко”.