Каша Сальцова – «Крихітка» з рок-н-рольним характером

Ваш останній альбом «Рецепт» датовано 2009 роком випуску. Наскільки мені відомо, з виходом цієї платівки у Вас було пов'язано чимало нервів та ціла війна з продюсуючою компанією. Чим все закінчилось? Хто переміг та за ким залишились права на пісні, що увійшли до платівки?

«Рецепт» Вийшов у грудні 2009, прямо перед Новим роком 2010, тому власне з часу його виходу пройшло не так багато часу. Я думаю випускати альбоми треба не за планом, а як з'являються нові пісні і творчі концепції. Щодо прав на альбом - на даний момент перемога за нами – компанія, що випускала «На першому місці» з якогось дива пред'явила права на альбом «Рецепт», до створення якого вони не мали жодного відношення – група фінансувала запис, зведення і зйомки відео на пісні альбому сама. Вони подали на нас до суду і програли. Тому зараз права на пісні альбому належать нам.

Але ж подібний досвід не відбив у Вас бажання записувати платівки? Коли прихильники «Крихітки» зможуть почути новий альбом гурту? Все ж-таки перерва у два роки – це доволі тривалий термін.

Коли починаєш займатись музикою, не думаєш, що треба буде боротись з кимсь, крім себе. Просто собі щось придумуєш, реалізуєш і не думаєш про ймовірні перешкоди, з якими пов'язане просування музики. Але потім, коли музика створена і треба донести її слухачу у тій формі, яку вважаєш потрібною, стикаєшся з опором речей, власне з мистецтвом не пов'язаних – десь це національні комплекси, десь нерозвинена інфраструктура, десь персональні упередження, десь якісь компанії, що намагаються вкрасти твою інтелектуальну власність, прикриваючись мутними контрактами. Головне – це все одно музика. Все минеться, а вона залишиться. Решту доведеться просто потерпіти. Нові пісні пишуться потроху, тому сподіваюсь скоро представимо нову програму.

А як Ви ставитесь до сучасної моди не випускати свої платівки, а просто викладати їх у Інтернет?

Взагалі-то ми одна з перших українських груп, що пішли цим шляхом. «Рецепт» можна скачати на офіційному сайті групи kryhika . com . ua – там можна отримати альбом безкоштовно або заплатити за нього скільки вважаєш за потрібне.

А самі частіше альбоми купуєте у магазинах, чи все ж таки скачуєте у мережі?

Качаю. Інколи платно інколи безоплатно. Тому що поки новинки з'являться тут на ліцензійних дисках тут, вони вже є старинками. А так як я музику все одно слухаю в плеєрі у mp3, то все одно диск конвертувати доведеться. Але DVD з живими концертами купую.

Зовсім нещодавно у пресі активно обговорювалось рішення парламенту про скасування обов'язкової 50-відсоткової квоти на трансляцію музичних творів українських авторів в ефірі теле- та радіостанцій. Як Ви відноситесь до такого рішення, адже Ви неодноразово говорили про те, що не сплачуєте за ефіри своїх пісень, і, що, багато у чому, саме завдяки існуючим квотам, їх можна так часто почути в ефірі радіостанцій.

Я думаю 50% квоти злегка примушувала програмних директорів радіостанцій цікавитись українською музичною дійсністю. Зараз доведеться покластись тільки на їх свідомість і смак. Історично склалось так, що більшість радійників в Україні не були носіями національного інтересу. У місцевого радіоринку багато специфічних особливостей – і трактування поп-музики як переважно танцювальних хітів, і мала кількість різних форматів радіостанцій, і дивовижна консервативність, і те, що вони пригодовані пейолою ( payola) з боку корпоративних артистів. І упередженість, що музика українською – це ознака провінційності. Відсутність належної поваги і зверхнє ставлення до українських артистів звичайно страшенно наламує, але це не привід складати руки. Все таки не музика створюється під радіо, а радіоформати створюються під музику. Граєте джаз? Продовджуйте грати джаз. Граєте mathcore? Вперед. Не треба витрачати ваші здібності і таланти на намагання догодити нерозвиненій індустрії східноєвропейської країни. Якщо вас не цінують тут, не чекайте і не витрачайте час на супротив, просто відточуйте свою майстерність і їдьте деінде, де вже є індустрія під ваш жанр. Всі наші класичні музиканти, які хочуть добитися бодай чогось – за кордоном. Україна полюбить вас тоді, коли вас визнають в інших країнах. Це сумно, але це правда.

На свої останні концерти Ви привозили з собою до Дніпропетровську екоторби, які було створено у рамках екокомпанії, що веде гурт «Крихітка». На цей раз подібні сюрпризи будуть? Ви ще продовжуєте свою боротьбу за екологію?

Так, ми продовжуємо пропагувати звичку ходити в супермаркет з своєю сумкою або пакетом. І наші екоторби – ecotorba. com – це символічне про це нагадування. Ну треба ж тут хоч щось покращувати. Мене дуже вразив досвід Японії, де поняття “сміття” – це поняття “вторсировина” – там кожен громадянин сортує і викидає сміття в певні дні в конкретні баки. Країна чиста і є енергія та товари що видобуваються з вторсировини. А українці, уявіть, закуповують вторсировину. Купують чуже сміття, замість того, щоб сортувати своє.

А наскільки успішно Вам вдається поєднувати разом поняття рок-н-ролл та здоровий образ життя? Мені здається, багато хто упевнений, що це в принципі неможливо.

“Рок-н-ролл” завжди подавався як свобода робити, що хочеш. А яка свобода в тому, що ти щодня прив'язаний до пляшки або дилера, залежиш від міліції і лікарів? Подивіться на Роллінгів, на Іггі Попа, на Девіда Гаана з Depeche Mode , на інших героїв “рок-н-ролу” - наркотики були складовою їх особистості але всі вони припинили їх вживати, бо наркотики передбачувані – вони перетворють тебе на шматок м'яса, що по великому рахунку цікавиться тільки тим, що пов'язане з дозою. Якщо хочеш змін в життя на краще, то наркотики – найбільша помилка. Це все таки іміджева річ - приваблива зіпсутість а ля “подивись на мене, я такий поганий, ммм”. Гратись в це можна. Але одна справа бути поганим в телевізорі і на сцені, знати що з тюрми тебе витягне продюсер і він заплатить клініці. І зовсім інше - бути безвольним покидьком в реалі і виносити речі з дому батьків. Де в цьому “рок-н-рол”? Телевізор з вікна готелю буль який ідіот може викинути. А “рок-н-рол”, він насправді в характері.

Для більшості українських каналів «Крихітка» - це неформат, у свій час Ви навіть неодноразово отримували премію «Непопса», як найкраща вокалістка року.  Що ж Вас змусило піти на такій відверто попсовий проект як «Зірка+Зірка» телеканалу 1+1?

Чого це ми неформат? Ми нормальна популярна музика. Ми є в ефірі М1, Ентер-music, MTV. Просто не в тому обсязі, як виконавці, які стимулюють свою медійність грошима. Але ми займаємось різними професіями – вони обслуговують корпоративи, а ми є національною музикою за яку готова платити реальна публіка. У нас будуть концерти за будь яких умов, а їх будуть замовляти тільки якщо вони будуть присутні на ТБ. Це така гра – люди в молодих небагатих країнах мають хиткий смак, готові ковтати “популярне”, як аналог “хорошого”. Нікого по великому рахунку не обходила художня цінність і рівень авторів української поп-музики останні років 10. Чим більше тебе показують по ТБ, тим більше всім здається що те, що ти робиш, заслуговує на увагу. Є рідкісні випадки, коли хорошому артисту щастить зустріти хорошого менежера, який просуває його в ЗМІ. Пощастило «ДахаБраха», пощастило Джамалі – в них повірили, в них готові інвестувати партнери і, сподіваюсь вони отримають успіх, на який заслуговують, як прекрасні музиканти. Частіше – хороший продюсер набирає артистів під конкретний бізнес-проект. Будь кому зрозуміло, що Ніна Матвієнко – наприклад, етно-діва, справжній український артист. І її відсутність в ефірі музичних каналів ніяк не позначається на повазі публіки до неї. Якби у неї був хороший менеджер, що домовлявся би з каналами, зробив хороше шоу, вона б збирала зали по всій Україні. Серед українських поп-музикантів є артисти з голосом і репертуаром, які працюють на рівні, але є і багато непотребу, стимульованого ротаціями. Все залежить від глядача –що він любить і схвалює- “популярність” артиста чи музику. Глядач голосує гаманцем. Медійність можна придбати, любов широкої публіки – тільки заслужити роботою. А на участь в шоу погодилась саме для того, щоб нагадати глядачу, що в Україні є інші артисти, некорпоративні. Ну і не в останню чергу тому що мені запропонували цікавого партнера. Прекрасно розуміла, що ніхто не зацікавлений в тому, щоб протримати нашу пару в ньому надовго і тим більше ніхто не зацікавлений в тому, щоб українські артисти були представлені на шоу якнайкраще. Коли українці будуть поважати інших українців небо на землю впаде мабуть. Мені здається це головна проблема країни.

Що було для Вас найскладнішим під час участі у цьому проекті? Дуже засмутились, коли вибули з нього?

Я не сприймала це як змагання, це все таки телебачення, там багато передбаченого. У мене склалось враження, що ніхто не слідкував за планкою якості підготовки номерів. Моє покоління вже бачило Греммі і живі шоу зарубіжних артистів, і якщо на Letterman Late Show або на шоу у Alan Carr ставлять музичний номер, то він і виглядає як шоу. А тут нагадувало КВК – “візьми двох різних артистів, дай їм 5 днів, додай трохи перешкод і зніми, що вийде”. Дивно, що власне музичною і творчою частиною ніхто особливо не переймався. Може це особливість концепції самого формату шоу “Stars on Stage”, за яким зроблена “Зірка+Зірка” не знаю. Засмутилась також власними помилками – продивившись епізоди шоу, зрозуміла, які висновки треба зробити – і творчі-сценічні на випадок телезйомок і організаційні. Вибула з відчуттям полегшення, чесно вам зізнаюсь. Якщо немає можливості зробити все як слід, краще не продовжувати брати участь у цирку. Або робити добре або не робити.

Але ж у Вас є свої улюбленці на цьому проекті?

За відсутності телевізора я за шоу не слідкую, але мені сподобалось як працюють Леонід Агутін - Тетяна Лазарева та Анастасія Стоцька-Оскар Кучера – у обох пар швидка реакція, прекрасний досвід роботи на телебаченні і хороший смак, думаю вони і витягнуть музичну частину шоу на собі.

Нещодавно Україна слідкувала іще за одним конкурсом – «Євробачення». У Вас ніколи не було задумів також прийняти участь у цьому шоу? Адже цього року заявку на участь подав навіть такий не форматний колектив, як «ДахаБраха».

Я за «Євробаченням» не слідкувала і не слідкую. Це в рамках світового шоу-бізнесу доволі провінційний конкурс, специфічний. Розумію, що участь у перегонах в «Євробаченні» –це легкий спосіб безкоштовно отримати ефіри на центральному каналі, але контекст самого шоу – вся ця вовтузня з смс, сумнівний склад журі, покупні місця – некрасиво, як мінімум. Якщо нам захочеться представити Україну на міжнародній арені, ми це зробимо іншим шляхом.

Наприкінці минулого року, та і у цьому також, у Києві продовжується просто якась навала всесвітньовідомих музикантів. Ви ходили на який-небудь з цих концертів? Чи може плануєте це зробити?

Це дуже приємна тенденція, що Київ потроху долучається до інтенсивного музичного життя і потроху починає нагадувати інші столиці. Запланувала 5-6 концертів, але як вийде. Хотіла би потрапити на концерт Pete Doherty зокрема. Жалкую, що пропустила Slayer – захворіла на грип.

А на чий виступ Вам хотілось би потрапити більше за все на світі?

На власний у повному залі Карнегі Хол. В якості вокаліста. І ще сходила б Amy Winehouse, Portishead, Jonsi, Janelle Monae. Я люблю музику і вдячний глядач. Ходила б і ходила.

Ну і наостанок пропоную вам особисто запросити своїх дніпропетровських прихильників на виступ «Крихітки» у їх рідному місті.

Шановні дніпропетровці, приходьте, у нас на концертах весело!

Гурт «Крихітка» у мережі Інтернет:

Офіційний сайт гурту: kryhitka.com.ua

Мy Space: www.myspace.com/kryhitka

T witter: twitter.com/kryhitkaband

Facebook: www.facebook.com/pages/Kryhitka/334162374642

Фото: Даша Стокоз для muzmuz, Дмитро Рибак, прес-служба 1+1.