Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Сб, 23 листопада 2024
11:31

ПРО МІСТО

Толстиков Олександр Якович


Міський голова - 1889, 1901 р.

Добудував будинок міської думи й організував спорудження ще більш красивого будинку в місті міський голова А. Я. Толстиков. Будинок цей - комерційне училище імені імператора Миколи II, побудоване на купецькі кошти (нині будинок обласної ради, пр. Кірова, 2). При ньому було створене в місті купецьке товариство, старостою якого він був; бюджет міста зріс у три рази: так, якщо в 1900 році він складав 692 тис. рублів, то в 1902 році вже 2210 тис, і Катеринослав увійшов у сімку міст Росії (із майже 700), чий бюджет обчислювався від 1 до 8 мільйонів рублів. У жодному з 3-х списків за період 1889-1893 роки не згадується ім'я міського голови О. Я. Толстикова. У той же час довідник “Весь Екатеринослав” за 1913 рік згадує О. Я. Толстикова, який, будучи міським головою в 1891-1892 роках, приймав рішення про переселення жителів низинної частини міста, що постраждали в результаті злив, у так звані “Нові плани”. У журналі “Екатеринослав” (вид. О. І. Єгоров) за 1889 рік у розділі “Памятный листок” повідомляється: “7 февраля городским головой большинством в 5 голосов (27 против 22) избран купец Ал. Як. Толстиков. Должность эта была у нас вакантной более полугода”. Це ж підтверджується і третім джерелом - біографією О. Я. Толстикова, опублікованою в рік його смерті (1905) в “Отчете о состоянии Екатеринославского коммерческого училища за 1905-1906 гг.”. Правда, тут була допущена помилка і рік обрання зазначений “1884”. А зараз про Олександра Яковича Толстикова.

З 1870 року і упродовж 35 літ Олександр Якович був гласним Катеринославської міської думи. За цей період двічі обирали його на найвищу міську посаду - міським головою. Він був останнім головою із купецького стану, а в низці міських голів - купців, серед яких яскраві імена І. Ловягіна, Ф. Дупленка, Л. Кирпишнікова, Я. Рохліна, ім'я О. Я. Толстикова виділяється особливо. Його життя і діяльність, описані сучасниками, дійшли до сьогоднішнього дня і заслуговують на те, щоб про них знали жителі міста. Народився О. Толстиков у купецькій сім'ї в м. Одоєві Тульської губернії 29 серпня 1840 року. Тут успішно закінчив повітове училище, і це дало йому можливість продовжити навчання за казенний рахунок. Проте воля батька була непохитною - потрібно йти до торгової справи. Невдовзі Олександр покидає батьківський дім. Їде в Катеринослав до сестри. Його школою став відомий у Катеринославі магазин залізної торгівлі Мартина Алексеєнка, що в центрі міста. Енергійний, наполегливий, бездоганно чесний Олександр звернув на себе увагу, і особливо з того часу, коли зав'язується торгівля, окрім Харкова, з Москвою, яку раніше фірма Алексеєнка не вела. Він часто їздить до Москви, дуже любить розповідати про ці поїздки. Діяльністю своєю він завоював повагу та повну довіру в торговому середовищі міста.

У 1868 році Олександр одружується з А. П. Жировою, донькою купця другої гільдії, гласного міської думи. Це вводить його у місцеву купецьку аристократію та зміцнює суспільне становище. У 1870 році він відкриває свою самостійну торгівлю залізом і до 1875 року стає кліщем другої гільдії. Його магазин був розташований у центрі міста, на Проспекті, між вулицями Московською та Залізною (нині Миронова) на місці теперішнього Центрального універмагу. Тут же недалеко був і його будинок - по вул. Торговій, 9/11 (нині Ширшова).

Міцно ставши на ноги в 30 років, він зважується за вибором міських обивателів служити місту гласним міської думи, а в 1889 році дає згоду на обрання його міським головою.

З цього моменту Олександр Якович служить місту всіма силами, виконуючи " “по своєму разумению”, як він говорив, свій обов'язок і присягу. Громадська діяльність несла йому особисті матеріальні втрати, оскільки свою торгову справу довелось занехаяти. Але. безперечно, вона приваблювала, притягувала його.

Посада клопітка, скрізь необхідно встигнути, тому вставав Олександр Якович дуже рано, любив ранкові засідання. Крім обов'язків міського голови він був директором тюремного опікунського комітету, членом податного присутствія і присутствия з квартирного податку. Під час його перебування на посаді голови було збудовано будинок першого реального училища (нині корпус ДНУ по пр. К. Маркса. 36). Це з його ініціативи на екстреному засіданні міської думи у зв'язку із смертю О. М. Поля одноголосно приймається рішення щодо спорудження пам'ятника Полю і виділяються кошти для початку робіт. Основною рисою характеру О. Я. Толстикова. як підмічали сучасники, була прямолінійність до різкості, непохитна наполегливість, іноді до упертості, правдивість, безкомпромісність, чесність і співчуття до важкого стану бідноти. Це дало привід для необрання його на наступних виборах міським головою, але гласним думи він був обраний, і міські справи як і раніше хвилювали, тривожили його, і він продовжував ними займатися.

У 1901 році його знову обирають міським головою. Цей період його діяльності, з 1901 по 1905 рік. найбільш результативний і яскравий в його служінні місту. Обoв'язкам своїм він віддається гаряче, незважаючи на слабке здоров'я і вік - 61 рік.

У цей період місто бурхливо розвивалося, гарячково забудовувалось, впорядковувалось. Досить сказати, що в ці роки міський бюджет різко зростає - з 692 тис. руб. у 1900 році до 2 млн. 210 тис. руб. у 1902 році. Зростаючий бюджет дав можливість вкладати гроші в благоустрій і будівництво нових об'єктів, які приносили місту доход. Було приведено в порядок і Міський сад (нині парк ім. Глоби). збудовано в ньому літній театр, збудовано і освячено будинок міської думи - один з найкращих будинків у місті (нині будинок культосвітнього училища, пр. К. Маркса, 47). Брукувались вулиці, поліпшувався санітарний стан міста, з'явилося електричне освітлення. У 1903 році Катеринославській міській дамі було дозволено випустити облігаційну позику на 2 мли. 500 тис. руб. для улаштування водопроводу, будівництва другої черги трамвая, будинків для навчальних закладів, лікарень.

З дитинства прагнучи до освіти. Олександр Якович розумів її значення, багато уваги і наполегливості проявляв у справі народної освіти у місті. Досить сказати, що на початку століття витрати на освіту займали друге місце у міському бюджеті, що робить честь думі (на першому місці були медична і санітарна частини). Тоді були збудовані будинки другого реального училища, жіночої міської гімназії, 3- і 6-класні міські училища.

Та вінцем його діяльності на терені народної освіти було створення в Катеринославі комерційного училища, хрещеним батьком якого він був. Він залишає свої особисті справи, забуває про вік і з захопленням віддається справі організації училища.

Для проведення статуту училища потрібно було створити в місті Купецьке товариство. Він створює його, і після затвердження статуту міністром фінансів обирається купецьким старостою. Його ім'я стоїть першим в числі засновників училища. На чолі з ним взяли на себе обов'язки з матеріальної підтримки і розвитку училища купці М. С Копилов. Д. В. Пчолкін, М. В. Майданський. І. І. Тіссен. І. М. Алексєєнко. Всі вони були гласними міської думи і так чи інакше пов'язані з О.Я. Толстиковим родинними або товариськими відносинами. Майже одноголосно, незважаючи на те. що в нього були вороги, він обирається першим головою опікунської ради училища. На цій посаді він залишається до смерті. В його домі, поки не було будинку училища, відбуваються засідання ради. І коли для спорудження нового будинку потрібні були гроші, саме він знайшов спосіб їх зібрати.

Завдяки його великому впливу 13 травня 1904 року протягом 15 хвилин, без заперечень, було прийнято проект додаткового оподаткування торгових і промислових свідоцтв на утримання училища та на створення капіталу для будівництва нового будинку училища. Крім цього, за його прикладом 27 купців пожертвували значні грошові суми на цю справу.

У липні 1904 року будівлю було закладено на кращій ділянці міської землі - на розі Польової і Козачої вулиць (нині пр. Кірова і вул. Комсомольська). А 1 жовтня 1905 року було освячене його відкриття, про що ми говорили спочатку. Створення училища і спорудження будинку вимагало багато сил та енергії, принесло чимало неприємностей, роздратування, невдоволення з боку купецтва, що різко розладнало здоров'я Олександра Яковича. 1 листопада 1905 року він пише лист на адресу міської думи з проханням про складення з себе обов'язків міського голови. Дума на надзвичайному засіданні з жалем погоджується з його проханням і приймає постанову про винесення йому подяки за працю на користь рідного міста. До нього відправляється делегація гласних для вручення особисто постанови думи.

18 листопада Олександр Якович помер. По дорозі па кладовище його прах було занесено у вестибюль будинку училища, створеного завдяки його наполегливості, але яке йому не довелось відвідати за життя. Тут відслужили літію, і директор училища А. С. Синявський сказав відповідні слова. Важким було це прощання, але й почесним для покійного.

Заняття в училищі були припинені - всі взяли участь у похованні того, хто з такою любов'ю і турботою ставився до училища.

У О. Я. Толстикова було два сина - Володимир і Микола. Як і батько, вони були гласними міської думи. Торгова справа, судячи з усього, не стада їх головним заняттям. І хоча 1913 році магазин залізної торгівлі О. Я. Толстикова на Проспекті ще працював, однак вела справи його дружина Анна. Володимир закінчив гірничий інститут. Микола - юридичний. Володимир був старостою Успенської церкви. Микола очолював торгову комісію міської управи. Багато випало на їх долю переживань - бо ж вони купецькі діти. Онуки Олександра Яковича - Алла і Володимир, правнуки - Володимир і Сергій здобули не тільки вищу освіту, а й наукові ступені.
Думається, то міський голова Толстиков потомками своїми міг би пишатись, Люди високоосвічені, інтелігентні, вони, дізнавшись про добрі вчинки свого предка, у 2000 році подарували історичному музею бібліотеку з 570 книг. У їх числі праці Д. Яворницького, Б. Грінченка, В. Бєднова, І. Огієнка, М. Грушевського, Ф. Макарсвського, О. Потебні, Сумцова, Ізюмові, Єфименка, велика кількість словників і довідників, наукова та популярна література з топографії, топоніміки, етимології, ономастики, лінгвістики, географії України й краю.

Алла Володимирівна і Володимир Іванович Сухомлини (онука і правнук) сьогодні мешкають у Дніпропетровську, а Володимир Володимирович і Сергій Володимирович Толстикови (також онук і правнук) - у Москві.
copyright © gorod.dp.ua
Усі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.

Про проект :: Реклама на сайті