Гуслистий Кость Григорович

Народився Кость Гуслистий в м. Олександрівську (тепер Запоріжжя) Катеринославської губернії. Після закінчення Олександрівської вчительської семінарії та Запорізької педагогічної школи в 1921 році працював вихователем у Запорізькому дитячому будинку № 1, згодом закінчив курси з підготовки вчителів для шкіл глухонімих і отримав спеціальність вчителя-дефектолога в галузі сурдопедагогіки.

У грудні 1922 року Кость Гуслистий переїхав до Катеринослава, де по травень 1923 року працював учителем-вихователем в Катеринославському дитячому будинку для глухонімих.

З 1923 по 1928 роки Кость Гуслистий вчився на історичному факультеті Катеринославського Інституту народної освіти. Тут на нього великий вплив справив Д.І.Яворницький, як раніше в Запоріжжі — Я.П.Новицький. Це визначило подальший життєвий і творчий шлях К.Г. Гуслистого.

По закінченні Дніпропетровського ІНО в 1928 році К.Г.Гуслистий вступив до аспірантури при кафедрі українознавства, якою керував академік Д.І.Яворницький. У 1930-1931 рр. навчався в аспірантурі при Харківському науково-дослідному інституті історії української культури, директором якого був у ті роки видатний учений, історик, етнограф, академік Д.І.Багалій, залишився в ньому працювати.

У 1932 р. вийшла з друку перша наукова праця К.Г.Гуслистого – збірка документів до історії повстання селян в селі Турбаях (1789-1793 рр.)
У 1934-1935 роках К.Г.Гуслистий працював старшим науковим співробітником, а потім керівником історичного сектора в Науково-дослідному інституті Т.Г.Шевченка (Харків-Київ), з 1934 по 1936 роки — молодшим науковим співробітником у ВУАМЛІН — Всеукраїнська асоціація марксистсько-ленінських інститутів.

Майже вся наукова діяльність К.Г.Гуслистого пов'язана з Академією наук України. Із 45 років дослідницької діяльності вченого (1928-1973 рр.) найбільш плідні 37 років пройшли в академічних установах (1936-1973 рр.). Важливим кроком Інституту історії України АН УРСР була робота зі створення курсу історії України. І саме К.Г.Гуслистий (у співавторстві з Ф.О.Ястребовим) став в 1937 р. автором першого випуску нарисів під назвою «Київська Русь і феодальні князівства ХІІ-ХШ ст»

У 1939 р. перший випуск цих нарисів «Київська Русь...» вийшов у другому виданні. Книга була, як на той час, високої поліграфічної якості, з великою кількістю ілюстрацій, відзначалась живою і емоційною мовою викладу, супроводжувалась додатками і генеалогічними таблицями. Тоді ж було опубліковано наступний випуск нарисів — «Україна під литовським пануванням і захоплення її Польщею (з XIV ст. по 1539 р.)». У 1940 році вийшла ще одна книга нарисів К.Г. Гуслистого — «Визвольна боротьба українського народу проти шляхетської Польщі в другій половині XVI і в першій половині XVII століття (60-і роки XVI - 20-ті роки XVII століття)».
19 серпня 1939 р. рішенням вченої ради Київського державного університету К.Г.Гуслистому було присвоєно вчений ступінь кандидата історичних наук.

У роки війни К.Г.Гуслистий продовжував працювати в евакуації (м. Уфа), брав участь у створенні серії історичних праць «Наші великі предки». У 1942 р. він опублікував чотири праці про Данила Галицького та дві про Петра Конашевича-Сагайдачного, у 1943 р. — дві статті про Богдана Хмельницького. У 1944-1945 рр. К.Г.Гуслистий працював за сумісництвом директором Центрального державного історичного архіву УРСР, у 1947-1949 виконував також обов'язки завідуючого кафедрою історії СРСР Київського державного педагогічного інституту.

У другій половині 40-х років суспільно-політична ситуація в Україні значно погіршилась. Посилився тиск сталінщини на українську інтелігенцію. Роботи К.Г. Гуслистого були піддані нищівній критиці за «антимарксистський дух», «грубі політичні помилки», «перекручення буржуазно-націоналістичного характеру», «відродження теорії Антоновича, Грушевського». У листопаді К.Г.Гуслистий був звільнений з посади завідуючого відділом феодалізму і переведений на посаду старшого наукового співробітника інституту.

У 1954 р. К.Г. Гуслистий через особистий конфлікт з директором Інституту історії О.К.Касименком був переведений на роботу до Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського. У новому для себе закладі К.Г. Гуслистий займався створенням фундаментальної монографії «Українці».

У лютому 1962 р. К.Г. Гуслистий захистив у Київському державному педінституті дисертацію «Питання історії України і етнічного розвитку українського народу (період феодалізму)». Рішенням ВАК СРСР 7 грудня 1963 року йому присудили вчений ступінь доктора історичних наук, а у березні 1965 затвердили у вченому званні професора. На загальних зборах Академії наук Української РСР у 1969 році К.Г.Гуслистого було обрано членом-кореспондентом АН УРСР за спеціальністю «Етнографія».

Важливим аспектом наукової і громадської діяльності К.Г.Гуслистого була його участь у створенні краєзнавчих та етнографічних музеїв. Результатом його діяльності, поряд з іншими вченими і громадськими діячами, було утворення відомого музею народної архітектури та побуту в с. Пирогове під Києвом.

Помер Кость Григорович Гуслистий 21 лютого 1973 року на 71-му році життя. Похований у Києві на Байковому кладовищі.