Тіссен Іван Іванович

Тіссен Іван Іванович (Іоганн Іоганович)
Гласний катеринославської міської Думи, купець першої гільдії, комерції радник, добродійник.

Початок купецького роду Тіссенів з менонітів було покладено у 1803 році, коли Іоганн Тіссен приїхав до Катеринославу з Данцигу, маючи при собі значний грошовий капітал. Побудував дім, млин (вітряк) і крупорушку. На 1825 рік млинарне підприємство Тіссена було найзначнішим у місті. Справу продовжили нащадки - І. І. Тіссен став головним мірошником міста і купцем першої гільдії. Його млин, на якому були зайняті 50 робітників, щодоби давав 5,5 тисяч пудів борошна. Частина борошна, крупи продавалися у приватному магазині по вулиці Казанській (нині вул. Карла Лібкнехта). Якість борошна млину Тіссена була настільки високою, що зразки його експонувалися у 1900 році на Всесвітній виставці у Парижі, де отримали найвищу нагороду - золоту медаль.

Такою ж медаллю була відзначена продукція млину у 1903 році на обласній сільськогосподарській виставці у Кишиневі, а у 1910 році - у Катеринославі. Окрім млину, Іван Іванович володів пароплавним підприємством, мав великий завод з виробництва оцту, за відмінні якості якого, його було нагороджено малою золотою медаллю Виставки 1910 р. у Катеринославі. Іван Іванович був членом Катеринославського Біржового комітету. У 1908 році за заслуги по лінії Міністерства торгівлі і промисловості його було ушановано званням потомственого почесного громадянина, а у грудні 1912 р. надано звання радника комерції.

Надаючи йому це звання, враховували його значну громадську, просвітню і благодійну діяльність, яку Тіссен вів з 1891 року. З 1897 по 1917 роки він був гласним міської Думи.

За діяльність у губернському опікуванні дитячими притулками на посаді члена і скарбника цієї установи, щедрого пожертвувача його було нагороджено у 1902 р. золотою медаллю «За усердие» і медаллю Червоного Хреста в пам'ять російсько-японської війни 1904 - 1905 pp. Чимало коштів жертвував І. І. Тіссен на будівництво учбових закладів, допомогу малозабезпеченим учням комерційного училища і міського училища імені О.Пушкіна. Під час Пасхальних і Різдвяних свят він безкоштовно надавав борошно для незаможних жителів міста.

Після 1917 року залишив Катеринослав.