«Психолог не радить і не переконує. Він пропонує варіанти рішень», – Наталія Злигостєва (LIFSTORY)

Її неможливо осягнути, побачити чи виміряти. Людська душа – найскладніший об’єкт для вивчення. Майже 15 років занурюється в її глибини психолог Наталія Злигостєва. Починала психологічну практику в Криму, продовжує – у Дніпрі в кол-центрі облдержадміністрації. Таємниці «науки про душу» розкриваємо в рубриці ДніпроОДА «Наші люди».

У дитинстві Наталія мріяла стати лікарем. Та через вроджену інвалідність розуміла: мрія нездійсненна.

«Пішла вчитися на психолога до Таврійського національного університету. Друзі поставилися до мого вибору скептично, мовляв, що будеш потім робити з дипломом. А ось батьки не відмовляли, – розповідає Наталія. – Просто вірила: якщо добре вчитися і так само робити свою справу, то все неодмінно вийде».

Наталія Злигостєва розпочала приватну практику психолога ще на четвертому курсі вишу.

«На той час фахівців із психології треба було шукати днем з вогнем. Натомість запити на психологічну допомогу були. Першими моїми клієнтами стали батьки та діти», – згадує жінка.

Наталія впевнена: практикуючий психолог повинен знати власні прагнення, цінності, слабкості, аби «розв’язувати вузли» інших.

«Пізнати себе «до кінця» неможливо. Але прагнення до саморозуміння, стремління дійти «до коренів» власного «я» мають бути повсякчас. У мене було чимало комплексів і обмежень. Аби подолати їх, повірила в себе і прийняла такою, яка є».

Після анексії Криму, Наталія змінила прописку: переїхала з Феодосії до Дніпра. Тут її досвід психолога став у нагоді у кризовій службі. У ролі волонтера жінка допомагала АТОвцям, їхнім родинам, колишнім військовополоненим. Зізнається, працювати з такою цільовою аудиторією було непросто.

«Кризова психологія стала новим напрямком у моїй роботі. Треба було вчитися цьому «з нуля», – говорить психолог.

Сьогодні голос психолога Злигостєвої можна почути у слухавці кол-центру ДніпроОДА. Вислуховує бійців з передової, демобілізованих, їхніх дружин.

«Телефонують з різних причин: «не можу сидіти на «гражданці», хочу на війну», «як впоратися із внутрішньою агресією». Психологічні травми військових неможливо вирішити у телефонному режимі, не можна зняти за один сеанс. Потрібна довготривала фахова допомога. Психолог не радить і не переконує. Він пропонує варіанти рішень. Адже кожен – сам хазяїн своєї долі», – розповідає жінка.

З власного досвіду Наталія Злигостєва знає, що психологу приписують здатність прогнозувати, бачити наскрізь і читати думки.

«Насправді психолог – не чарівник, і пігулки від недуг душі не має. Він може допомогти, але вирішити проблему за людину не в змозі, – розвіює міф Наталія. – Я люблю людей. Якщо можу допомогти хоча б одній людині, то роблю свою справу недарма».