Что скрывают в себе кирпичи старого Екатеринослава?

15 лет назад, весной 2005 года в тогда еще Днепропетровске впервые было письменно заявлено о «Екатеринославской плинфосемологии» (научном изучении клейм и печатей на старинных кирпичах нашего города) и впервые была опубликована статья о коллекции екатеринославских кирпичных клейм.

Разумеется, неверно будет утверждать, что старинные кирпичи нашего города начали изучать и коллекционировать именно 15 лет назад – специалисты занимались этим и раньше. 15 лет назад, упрощенно говоря, началось системное научное изучение этого вопроса.

Они сохранили дух прежней эпохи

Кстати, Городской сайт неоднократно писал об этой тематике.

Мы рассказывали об удивительной коллекции старинных кирпичей и черепицы Днепропетровщины известнейшего фотографа и исследователя истории нашего города Павла Маменко. А также об открытой в 2016 году в Музее холокоста (в «Меноре») постоянной экспозиции из части его коллекции.

Писали об известном собирателе кирпичей и исследователе истории Екатеринослава Викторе Хохолеве.

Подробно рассказывали об исследовниях Сергея Ревского, зарождении и формировании научного понятия «Екатеринославский кирпичный стиль».

А сегодня мы познакомим вас, дорогие читатели Городского сайта, еще с одним удивительным человеком и частью его исследований по данной тематике. Впрочем, слово «познакомим» в данной ситуации – не верное. Александр Харлан и до этого часто становился героем наших публикаций, посвященных исторической и краеведческой тематике. Недавно мы писали о серии его книг, которые посвящены поселениям запорожского казачества на берегах Днепра. В этой серии уже изданы книги о Таромском и Половице.

Об авторе.

Александр Харлан – днепровский ученый в сфере истории архитектуры и градостроительства, реставрации памятников архитектуры и градостроительства, доцент кафедры дизайна архитектурной среды Приднепровской государственной академии строительства и архитектуры, член Научно-методического совета по вопросам охраны культурного наследия Министерства культуры Украины (с 2011) , член Научного совета НИИ охраны памятников исследований (с 2011 г.), член Экспертной комиссии по рассмотрению вопросов занесения объектов культурного наследия в Государственный реестр недвижимых памятников Украины (с 2011 г.), член бюро Украинского национального комитета IСОМОS (с 2011 г.), член Днепропетровского областного архитектурно-градостроительного совета при управлении градостроительства и архитектуры облгосадминистрации (с 2012 г.). С 2012 года является членом редакционных коллегий сборника «Труды НИИ охраны памятников исследований» (Киев) и альманаха «Фронтири міста» (Днепр). Является действительным членом Национального союза краеведов Украины (с 2000 г.) и Национального союза архитекторов Украины (с 2012 г.).

Является научным руководителем ряда разработок Историко-архитектурных опорных планов (составляющих Генеральный план исторического города), концепций и проектов зон охраны и определения границ и режимов использования исторических ареалов городов Украины: Горловка, Запорожье, Никополь, Первомайск, Днепродзержинск (Сейчас – Каменское, проект не завершен), Кривой рог (проект не завершен), Кировоград (Кропивницкий), Бахчисарай и других. Принимал участие в памятнико-охранных разработках для ряда памятников архитектуры и градостроительства Украины национального значения.

С 2005 года напечатано более 100 его статей в научных и научно-популярных изданиях Украины и России и 3 монографии в соавторстве.

Это была самая первая коллекция…

А сейчас на ресурсе опубликована работа Александра Харлана об истории плинфосемологических разведок в Днепре. Об истории этой работы и сформированной по их результатам коллекции Александр Харлан рассказал Городскому сайту следующее:

«Це була найперша колекція таврованої цегли в Дніпропетровську. На початку 2000-х років готовував каталог катеринославської таврованої цегли. На жаль, часу було обмаль, тому справу довелось відкласти. Колекцію я подарував в Новомосковський краєзнавчий музей.... Зараз вже хочется зробити не просто каталог, а й видати розвідку по цегляній справі в Катеринославі від найперших цегляних будівель (особливо цікава в цьому плані Суконна фабрика) і до поч. ХХ ст. Дослідження триває!...».

С любезного разрешения автора мы публикуем эту работу с некоторыми сокращениями.

Плінфосемологічні розвідки Дніпра у плині часу

«Сьогодні вже мало кого здивуєш незвичним хобі, пов’язаним з колекціонуванням старих таврованих керамічних виробів. У багатьох історичних містах вже є завзяті і активні збирачі цегли і черепиці, що поступово відтворюють списки колишніх виробників, виписують нові виявлені літери і символи, відвідують будівельні майданчики і старі двори під час пошуку раритетних знахідок, дбайливо чистять і розставляють експонати у своїх колекціях, фотографують і виставляють на своїх сторінках в соціальних мережах зібрані «скарби». І це дуже добре. Завдяки такому зацікавленню в приватних колекціях з’являється кам’яний літопис історичних населених пунктів, що допомагає відтворити затерті і зневільовані в радянський час сторінки рідної історії.

Проте, так було не завжди. Ми неодноразово на шпальтах різних видань розповідали журналістам і історикам про історію виникнення в сер. 1990-х рр. плінфосемологічних розвідок і створення нашої колекції – першої в Дніпрі.

Процес збирання цегли і черепиці, популяризації і зацікавленості мешканців міста через телебачення і видання був нелегким і доволі довгим. Відсутність інформації, брак спеціальних приміщень та технічних засобів, значна вага об’єктів колекціонування дуже ускладнювали створення зібрання будівельної кераміки. В силу професійних занять доводилося постійно працювати зі старовинними будівлями, пропускати через свої руки значну кількість матеріалу.

Одним з перших експонатів майбутньої колекції стала цегла з міста Новомосковська з літерами «МБ», яку привіз наш друг архітектор Андрій Гриманов з будівельного майданчику. Тоді старовинну будівлю розбирали прямо в центральній частині населеного пункту і вона потрапила в поле зору зодчого. Цілий і непошкоджений зразок таврованої цегли мав доволі оригінальний вигляд і дуже ефектно виглядав. Шрифтова композиція і якість виробу говорили про естетичний підхід, та не аби яке відношення виробника до результату свого творіння.

А потім почалося «масове» зацікавлення і пошук нових цеглин. Виявилося, що їх доволі багато. Кожного тижня колекцію поповнювали екземпляри з різноманітними написами. Стало зрозумілим, що цеглу таврували в різних місцях і в різні часи.

Оскільки знахідок було дуже багато, було вирішено обмежити ареал пошуків і колекціонування межами давнього Катеринославу. Значну кількість складали також зразки таврованої черепиці. Траплялися навіть написи з цілими прізвищами, назвами заводів і населених місць де виготовляли будівельну кераміку. Азарт колекціонування зростав. Внаслідок цього до колекції надходили не лише керамічні вироби а й ліпний гіпсовий декор, що раніше прикрашав інтер’єри та фасади давніх будівель та іншого.

До поч. 2000-х років було зібрано значну кількість експонатів, які вже було важко уміщувати в одному помешканні. Колекція зберігалася в кількох приміщеннях. Більша частина знаходилася в квартирі. Для окремих експонатів на початку 2000-х рр. вдалося відвести куток в офісному приміщенні нашого друга і колеги Костянтина Улізко на 5-му поверсі будівлі ГоловАПУ по Січеславській Набережній, 29-А.

Для першої експозиції було вибрано лише 50 цілих екземплярів цегли і черепиці (в колекцію потрапляла і збиралися значна кількість інформативних фрагментів з таврами). Кожен експонат було підписано як в музейній експозиції (надруковано адресу місця знаходження). Офіс відвідували колеги-архітектори, замовники і друзі. Інтерес до виставки був значним. З часом навіть почалося масова допомога у збиранні нових екземплярів і інформування на предмет місця знаходження зафіксованих цеглин.

Вже в ті часи стало зрозуміло, що перед нами постає цілий напрямок досліджень і маловідома, майже втрачена неповторна сторінка будівельних технологій старого Катеринослава. Так, це було тоді перш за все хобі.

Через певний час інформація про дивну колекцію і архітектора, який збирає в Дніпрі і за його межами цеглини, розповсюдилася по місту. Окремі екземпляри збиралися по всьому місту і для зручності транспортування в наслідок їх значної кількості зберігалися вже у значній кількості місць. Певний час десятки екземплярів знаходилися і у наших друзів з краєзнавчого відділу Обласної бібліотеки. Першими на незвичне хобі відреагували журналісти з дніпропетровського телебачення, потім київського, потім вийшло кілька статей в періодичних виданнях.

Після репортажу журналістки Ольги Павловської в жовтні 2004 року до редакції місцевого каналу постійно лунали дзвінки городян з запитаннями про значення тих чи інших літер на цеглинах і пропозиціями нових надходжень до колекції. Зацікавленість історією у багатьох мешканців міста виникла після перегляду невеличких репортажів про збирання керамічних зразків епіграфічної колекції старого будівництва Катеринослава. Виявлялося, що навколо нас, мешканців міста, приховане невідоме джерело забутої епохи. Джерело, яке можна виявити в стінах, на підлозі, під землею… Джерело, що відкриває нам окреме ім’я, окрему долю, окрему сторінку будівельного життя старого міста. Не дивно, що через деякий час у місті з’явилися ще збирачі цегли.

В теперішній час зацікавленість цеглою отримала масовий характер. Стародавньою цеглою обкладають стіни інтер’єрів і навіть фасади новозбудованих споруд! Оскільки якість катеринославської цегли вже доведено. Творчі задуми архітекторів постійно повертаються до стародавніх таврованих цеглин, які зараз прикрашають численні колекції, стіни громадських і офісних приміщень, приватні оселі.

Зберігати безцінні зразки будівельної кераміки і ліпного декору катеринославських стародавніх будівель в приватному помешканні фактично не мало сенсу. До того ж, колекція розширюючись і збільшуючись забирала значну кількість житлового простору. В певний час, навіть озвучувалася ідея влаштування пам’ятної стели – присвяченої старому місту і його історії, викладеної з таврованої цегли. Однак, зацікавлених для втілення подібної ідеї в Дніпрі не знаходилося.

Яка була радість і здивування, коли ідея використання колекції пролунала з сусіднього міста – Новомосковська. «Нову домівку» для старої цегли запропонував музей на чолі з Костянтином Мешко. Ідея проведення виставки з подальшим постійним перебуванням у фондах музею нам дуже сподобалася. До того ж завзятість і ентузіазм пана Костянтина доводили правильність подібного задуму.

Підготовчий етап транспортування і створення експозиції відбувся в січні 2016 року. 30 січня виставку катеринославської цегли було відкрито! Понад 220 цеглин, черепиць і фрагментів ліпного декору отримав у подарунок Новомосковський краєзнавчий музей ім. П.Калнишевського. Старовинна катеринославська таврована цегла і черепиця періоду сер. ХІХ-поч. ХХ ст., за висловом на відкритті виставки відомого дніпропетровського колекціонера Павла Маменка, «стали розкішним і цінним подарунком для музею і міста».

За період проведення виставки значна кількість мешканців Новомосковська познайомилася з колекцією. Щоб подивитися її люди спеціально приїздили з усією області.

Маємо надію, що знаходячись в експозиції і у фондах музею, наша колекція не залишить байдужими до рідної історії багатьох краєзнавців, істориків, архітекторів і мешканців краю. Вивчення таврованих керамічних виробів продовжується, наступним етапом існування і збереження колекції може стати видання каталогу для сучасників і майбутніх поколінь».

Кстати, о передаче этой коллекции Новомосковскому краеведческому музею имени Калнышевского сообщал и Городской сайт.

Видео об этом можно посмотреть по данной ссылке.

Ознакомиться с полной версией материалов Александра Харлана по данной теме можно по следующей ссылке.

Фото из архива Александра Харлана