За 55 років роботи теплохід «Перекат» пройшов річкою понад 800 000 км (це приблизно 20 кругосвітніх рейсів).
22 грудня відбулося урочисте нагородження екіпажу судна «Перекат» та ветеранів, які служили на судні, з нагоди 55-річчя теплоходу «Перекат».
Обстановочне судно «Перекат» побудоване на Херсонському заводі ім. Комінтерну у 1965 році. Судно «Перекат» використовується для обслуговування і зняття засобів навігаційного обладнання на Дніпрі та водосховищах. Параметри судна: довжина 29,54 м, ширина 5,55 м. Вага – 70 тон.
За 55 років роботи теплохід «Перекат» пройшов річкою понад 800 000 км (це приблизно 20 кругосвітніх рейсів).
Судно має усі необхідні свідоцтва Регістру судноплавства України про придатність судна для плавання.
З нагоди ювілею екіпаж судна — 6 осіб — відзначили пам’ятними нагрудними знаками та подяками Держгідрографії.
- Іщук Борис Анатолійович, капітан - змінний механік судновий, працює 11 років.
- Волков Юрій Степанович, механік (судновий) - помічник капітана, працює 3 роки.
- Гаврищук Олександр Олександрович, 3й помічник капітана – 3й помічник механіка, працює 6 років.
- Чистяков Олексій Іванович, моторист - стерновий (керманич), працює 8 років.
- Пилипенко Федір Пилипович, моторист – стерновий (керманич), працює 20 років.
- Пилипенко Олександр Пилипович, матрос, працює 3 роки.
Також були відзначені:
- Ковальчук Володимир Юрійович, начальник дільниці, під його керівництвом т/х «Перекат» працює 3 роки.
- Гриценко Анатолій Михайлович, працював капітаном 18 років.
- Бичук Олександр Михайлович, працював капітаном, механіком, стаж 25 років.
- Бигіч Петро Іванович, працював змінним капітаном, механіком 5 років.
- Карпусенко Тетяна Леонідівна, працювала матросом 10 років.
- Неруш Єгор Андрійович, працював начальником дільниці, під його керівництвом т/х «Перекат» працював 21 рік.
- Гончарук Федір Павлович, перший капітан теплоходу, приймав судно після будівництва в 1965 році.
- Мусіяка Василь Михайлович, моторист - стерновий (керманич), працював 5 років.
Неруш Єгор Андрійович, працював начальником дільниці, під його керівництвом т/х «Перекат» працював 21 рік.
«В нас вся родина пов’язана з водою, з морем. В мене і жінка, і дочка, і брат з сестрою також у «водній» сфері працюють. Кілька поколінь. Якщо порахувати, то більше 300 років, виходить. Безпосередньо у обстановочну професію я потрапив у 1998 році, мені тоді було 56 років. Тоді на дільниці було 3 теплоходи – «Перекат», «Опал» та «Рутіл». Спочатку я був помічником начальника, а після – начальником.
У той час робота на теплоході була важчою, ніж тепер. Наприклад, сьогодні на буях встановлені сонячні освітлювальні прилади. А тоді були газосвітні. Працювали від ацетилену, який був розфасований у бочки по 100 та більше кілограмів. Це треба було ті балони завантажити на теплохід. Іноді доводилося вивантажувати їх на берег та везти до створних знаків берегом. Здавалося б недалеко – метрів 100, але це більше 100 кілограмів! І це все робили люди. Та й сам ліхтар важив більше 30 кілограмів. Це все робив екіпаж. Зараз ліхтарі світлодіодні. Та й самі буї частково не металеві, а пластикові і важать менше. І сам теплоход вже модернізований – на ньому встановлений ехолот, GPS тощо.
Хоч кажуть, як назвеш судно, так воно й попливе, однак «Перекату» з мілиною завжди щастило. Ніяких проблем не було.»
Іщук Борис Анатолійович, капітан - змінний механік судновий, працює 11 років
Я працюю вже 50 років на флоті. Капітаном я працюю 11 років. І 11 років працюю на цьому теплоході. Все життя пов'язане з флотом. Хоча я сам - виходець з лісових частин України, з Хмельницької області. Але доля занесла мене. З 16 років, з 70го року працюю на «воді».
Найскладніший робочий день в мене був - перший. Я прийшов сюди маючи великий досвід роботи. І на річковому транспорті, і на морському. На Дунаї працював, закордонні плавання в мене були. Але прийшов сюди - не знав характеристик судна, маневрених і так далі. І ось перший день. Йдемо до буя. Весь екіпаж дивиться на мене. Тоді було ще 9 осіб у складі команди. І я до нього не зміг підійти з першого разу. Метрів 20 проскочив. Мені було дуже неприємно, соромно. Тож зібрався, з другого разу вже підійшов.
Кожне судно має свій характер. В «Переката» характер надійний, поступливий. Характер, я маю на увазі, в управлінні. В маневруванні - це чудове судно. Але буває, що він злиться. Кому як не мені це відчувати? Я все життя пропрацював. Буває, підходить теплохід до буя. Іноді підходиш і – як на флоті кажуть - як яєчко можна поставити. Не розіб'єш. А буває з першого разу не виходить, то вже другий захід робиш. Аналізуєш ситуацію - хтось засмутив мене чи щось таке… Його настрій від мого залежить. Я помітив – це прямий зв'язок.
В нас дуже відповідальна робота. Міліє ріка, засипає піском перекати, це ми повинні проміряти, відчути. У вимірах важливий кожен сантиметр. Я не знаю навіть, як би без нас обходилися. Уявіть – наприклад, на визначеній ділянці фактична глибина, припустимо, 3,50 м. А ми б дали дані, що 3.60. Що тоді станеться? Судно стане на мілину. Це мільйони гривень збитку. Саме тому ми так ретельно відносимося до того, що робимо і надаємо лише вірні дані. Ось був випадок - влітку теплохід сів на мілину, тому що був перевантажений. Ось тут недалеко. За кілометр. Серед ночі став на мілину. Подзвонили нам - ми швиденько виїхали, обстежили. Нашої провини там не було. Ми дали ті глибини, які справжні були. Але вони порушили правила.
Я пишаюся тим, що ми ніколи не прийшли на базу, не виконавши завдання, яке нам поставили. Будь-якими шляхами, але це треба нам зробити. Якщо ліхтар не горить на буї, ми не повернемося, поки не полагодимо. Інакше - навіщо тоді ми потрібні?
Сумарний шлях, який пройшло судно - 20 «кругосвєток». Ми порахували два варіанти - і по мотогодинах двигуна, і по кілометражу. За 55 років роботи теплоходу судно пройшло понад 800 тисяч км. Це 20 разів навколо земної кулі. Ось так потихеньку день у день. Ми й самі здивувалися.
Карпусенко Тетяна Леонідівна, працювала матросом 10 років
Я прийшла працювати, коли мені було 22 роки. Прийшла через подругу. Вона з дитинства мріяла ходити на теплоходах. А мені було страшно, бо я плавати не вміла. Та й язик в мене довгий, боялася, що втоплять. Спочатку я працювала кухарем, потім у декреті була, а після вже вийшла на «Перекат». І сумарно пропрацювала 27 років. На «Перекаті» матросом – майже 20 років. Я займалася усім, що стосується життєдіяльності судна. Заправка водою, паливом (разом з мотористом), підтримка чистоти тощо. Колектив чоловічій, тож кухня, звісно, на мені була. У мою зміну хлопці були розпещені – я їх юшкою, рибкою балувала. Я - сильна жінка, слабкою в чоловічому колективі себе ніколи не відчувала. Ми на рівних були.
Відносини з кожним членом команди були індивідуальні. Хтось тобі рідніший, з кимось – більш формально. Але головне – я була впевнена у кожному. Тому й виходити на воду було не страшно, не зважаючи на те, що плавати я не вміла. Бо поруч були люди, з якими - хоч в розвідку. Я їм довіряла, а вони довіряли мені. Спочатку був час, коли… «притиралися». Екіпаж вважав, що жінка на судні їм не потрібна. І працював тоді Федір Пилипович (прим. Пилипенко Федір Пилипович, моторист – стерновий (керманич), працює 20 років), він зі мною взагалі не розмовляв. Я йому «доброго дня», а він лише головою киває. Одного разу – це я вже десь рік пропрацювала, чи більше – чую на борту незнайомий голос. Хто ж це? Вискакую з каюти – а це Федір Пилипович. Це вперше його голос почула. Але згодом притерлися. Подружилися.
Коли я працювала, ми працювали вахтовим методом. Заступали на 3 доби - 6 діб вдома. В той час нас було 3 людини. Тобто взаємозамінність була повна. Потрібно за штурвалом постояти – навчилася. Потрібно двигун запустити – запустила й двигун. А буї - це святе, це робота. Спіймати, прив'язати, відкрутити акумулятор, замінити...
Я дуже пишаюся своєю роботою. Я не можу ходити на роботу, яку я не люблю. Робота повинна приносити задоволення. Я відчувала - ми потрібні. Є великі теплоходи, моряки на них вважають себе «козирними». Але якщо не горить буй, нікуди той теплохід не рушить. І хто їх тоді врятує? Ми.
І були випадки, після який і відчуваєш себе потрібною. Пам’ятаю, якось хлопці підлітки допливли до орієнтиру вночі. І відчули, що сили закінчуються. І до берега вони «не дотягнуть». Повідомили нам про це, ми їх зняли та до берега відвезли.
Дніпро – головна водна магістраль України. Довжина судноплавної частини річки – 1004 км (орієнтовно 37% загальної протяжності судноплавних річкових шляхів).
Перекат – мілководна небезпечна частина у руслі річки. Типова форма рельєфу річок у вигляді великої донної гряди, складена річковими наносами, що перетинає річкове русло під деяким кутом до напрямку течії.
Філія державної установи «Держгідрографія» «Дніпровський район Держгідрографії» дбає про навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства на внутрішніх водних шляхах України. ФДУ «Дніпровський район Держгідрографії» здійснює оснащення внутрішніх водних шляхів у встановленій зоні відповідальності береговим і плавучим навігаційним обладнанням та забезпечує його безперебійну роботу. Філія обслуговує р. Дніпро (від державного кордону з Республікою Білорусь до Запорізького РГС), р. Прип’ять (від державного кордону з Республікою Білорусь до гирла) та р. Південний Буг (від с. Лаврівка до м. Гнівань). У межах дільниці встановлено 211 одиниць плавучих ЗНО (засобів навігаційного обладнання). З них сезонних плавучих ЗНО – 144 од. та 67 буїв-сигар.
Зона відповідальності т/х «Перекат» від Запорізького РГС до Середньодніпровської ГЕС, довжина – 128 км.
Gorod`ской дозор | |
Фоторепортажи и галереи | |
Видео | |
Интервью | |
Блоги | |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
Погода | |
Архив новостей |