В Днепре презентовали книгу о древних легендарных поселениях нашей области

Новая книга «Покровське: в пошуках втраченого» была торжественно представлена в Днепропетровской областной универсальной научной библиотеке.

Книга подготовлена и издана этой библиотекой. Ее авторами стали прекрасно известный читателям Городского сайта днепровский архитектор, историк, краевед, автор целого цикла книг, посвященных истории Днепра и поселений на территории нашей области, Александр Харлан, а также специалисты по истории Алина Залевская и Игорь Кочергин.

Новая книга посвящена истории от их основания до первой трети ХХ-го века древних поселений Покровского и Александровки.

Презентацию посетила ценительница истории нашего региона Ирина Галай, которая поделилась следующими впечатлениями:

«Вражаюча презентація чергової, 6 книги серії "Козацькі поселення на теренах Дніпра"!

Учасники наукового проекту ДОУНБ "Козацькі поселення на теренах Дніпра" - це колектив ентузіастів: краєзнавців, науковців, залюблених у ріднокрай. Вони - наша гордість.

Тримати в руках розвідки, в які вкладені їхні душі, слухати про відкриття історичних джерел, замулених часом, непересічних людей, таких же як і вони, - це насолода не тільки для сучасників, це - приклад для їхніх послідовників та нащадків».

В восторге от увиденного и услышанного была и неутомимая исследовательница культурной сферы Днепра Ирина Семенчук, рассказавшая нам следующее:

«Краєзнавчий відділ Областної бібліотеки зробив подарунок всім зацікавленим в ріднокрай мешканцям, презентувавши бібліографічно-краєзнавче видання "Покровське: в пошуках втраченого" із серії "Історія міст і сіл Дніпропетровщини". Це вже шоста книга з цієї серії.

Слухачи мали можливість ознайомитись з цією достатньо потужною брошуркою. Доповідачами були автори, красна подяка за змістовні виступи!

Стосовно самого селища Покровського. Воно розташоване за 127 кілометрів на південний схід від міста Дніпра на річці Вовчій. В добу середньовіччя вздовж Вовчої пролягав відомий Муравський шлях, а сама місцевість використовувалася кримськими татарами, на якій вони займалися скотарством. А вже "у XVII столітті ця місцевість належала до земель Запорізької Січі. Широка і повноводна на той час річка була багата на рибу, у навколишніх тернівниках і в степу водилося багато дичини. Тому козацька старшина охоче влаштовувала в цих місцях свої зимівники. З 1760 року оселився тут відставний запорізький старшина Головко. Після ліквідації Січі і приєднання Криму до Росії сюди переселилося багато запорізьких козаків із сім'ями. Згідно з указом азовського генерал-губернатора Черткова Василя Олексійовича, в 1779 році було засновано кілька військових слобід, у тому числі і Покровську. Відтоді й починається історія селища.

Найменування селища пов'язане з ім'ям кошового отамана війська запорозького Івана Дмитровича Сірка. Кошовий отаман з своїм військом часто робив походи через Муравський шлях на крим, громив татар і турків, які своїми наскоками спустошували поселення українців, не давали спокою співвітчизникам. Про один з таких походів згадує академік Дмитро Яворницький у своїй книзі «Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман війська запорозьких низових козаків». Звідти дізнаємося, що восени 1673 року Іван Сірко зустрівся на Муравському шляху з великим загоном татар, розгромив їх, взяв багато в полом, після чого щасливо повернувся на Січ. Ця битва відбулася в районі Покровського в день Покрови Пресвятої Богородиці. На знак пам'яті про цю перемогу пізніше слободу й назвали Покровською. Як пам'ять про Івана Сірка західна частина селища, на околиці якої колись відбулася битва, й досі у народі зветься Сірківкою."

Треба ще зазначити, що на протилежному березі річкі Вовчої знаходиться село Олександрівка. Ці два села як дві руки одного тіла. Вже в XIX віці ці села мали потужний культурний осередок. В Олексанровці існувало Гнєдінське ремісниче училище, яке було засноване у 1883 році. Зараз це Ордена «Знак Пошани» вище професійне училище № 75 .

Так як презентація проходила і офлайн, і онлайн, пан Микола Чабан запропонував олесандрівцям повернути історичну назву училищу.

Я щиро вдячна всім, хто залишив шматочок свого серця в цій праці. Ця сонячна книжечка і далі буде дарувати тепло своїм читачам!».

Бесплатно прочесть и скачать данную книгу можно по следующей ссылке.

Фото – Александр Харлан, Валентина Смирнова, Ирина Семенчук.