Музей Холокоста показал часть уникальной коллекции древних книг

В днепровском музее «Память еврейского народа и Холокост в Украине» хранится одна из самых больших в мире коллекций древних религиозных изданий.

Напомним, что этот музей расположен в центре «Менора». В этом году после годичной паузы (связанной с Большой войной) он снова принимает посетителей.

Гости музея могут ознакомиться и с частью уникальной коллекции древних иудейских книг. Об этом в Музее Холокоста рассказали:

«Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» володіє однією з найбільших в Україні та Центрально-Східній Європі колекцією предметів юдаїки.

Окреме місце в ній належить унікальним релігійним виданням, історія яких налічує майже два століття.

Кожне з них є своєрідною скарбницею та одночасно джерелом Б-жої Мудрості. Разом з цим видання є достатньо рідкісними бібліографічними пам’ятками із власною історією, драматичними перипетіями створення та існування. До подібних артефактів належать трактати, що побачили світ у видавництві братів Шапіро в середині ХІХ ст.

Видавництво братів Шапіро – одна з найвідоміших європейських типографій, що видавала різноманітну юдаїстичну літературу. Проте найважливішим її досягненням було неодноразове видання Вавилонського Талмуду. Завдяки ретельності роботи, винятковій поліграфічній якості книги видавництва Шапіро досить швидко стали відомими в усій Центрально-Східній Європі та зайняли почесне місце у книгозбірнях багатьох єврейських громад та релігійних навчальних закладів далеко за межами сучасної України.

Легендарним засновником видавництва був Моше Шапіро (1762 –1839) – рабин містечка Славута Заславського повіту Волинської губернії (нині – м. Славута Хмельницької області). З метою поширення мудрості хасидизму ребе Шапіро в 1791 р. вдалося отримати дозвіл на створення типографії від тогочасного володаря Славути – польського магната князя Євстафія Сангушка. Попри те, що 1793 р. внаслідок ІІ поділу Речі Посполитої Славута увійшла до складу Російської імперії, типографія не лише не зникла, а стала місцем, де в 1797 р. (за деякими джерелами – у 1796 р.) побачив світ один із найголовніших для всього хасидського руху твір – «Танія» («Лікутей Амарім») Шнеура Залмана із Ляд (Алтер Ребе) (1745–1812).

У 1803–1806 рр. типографія у Славуті створює власне перше видання Вавилонського Талмуду. Майже одразу книги від видавництва Шапіро розійшлися єврейськими громадами і миттєво перетворилися на бажану багатьма бібліографічну рідкість. Зважаючи на успіх, у 1808 р. видавництво приступило до роботи над другим виданням Талмуду, всі частини якого стали доступними читачам у 1813 р.

Згодом у 1823 р. славутське видавництво подарувало світу й третє видання Вавилонського Талмуду. Загалом така активність видавців зі Славути була унікальним явищем у релігійному книговиданні, адже протягом двох десятиліть було підготовлено 3 масштабні багатотомні трактати, а також велика кількість інших юдейських текстів, що за свою якість користувалися беззаперечним авторитетом та попитом не лише у хасидському середовищі, але й серед юдейських громад Литви та частини Білорусі, які перебували у своєрідній теологічній опозиції до хасидизму – т. зв. «міснагдім».

Від 1823 р. справами видавництва опікувалися сини ребе Моше – р. Шмуель Шапіро (1784–1863) та р. Пінхас Шапіро (1792–1872). З одного боку, їм вдалося розширити справу батька (наприклад, у Славуті з’явився власний паперовий завод, що не лише забезпечував типографією матеріалом, але й роботою значну кількість мешканців Славути), з іншого – саме на долю братів Шапіро випали численні випробування: посилення царської цензури у сфері видання релігійних книг, несправедливе обвинувачення та, як наслідок, покарання у вигляді багаторічної каторги і заслання, але найголовніше – смерть в ув’язненні батька – р. Моше Шапіро.

У 1845 р. імперська влада вводить додаткові обмеження для єврейської книги. Згідно Положення про єврейські типографії, останні могли існувати лише у 2-х містах Російської імперії – Вільно (нині Вільнюс, Литва) та Житомирі. З огляду на це видавництво братів Шапіро було змушене переміститися зі Славути саме до Житомира. Варто вказати, ще й на те, що від моменту оголошення Положення діяльність єврейських типографій перебувала під наглядом Міністерства народної освіти, до компетенції якого належало й право розпоряджатися майном видавничих центрів, які існували до 1845 р. Для братів Шапіро це означало фактичну націоналізацію їхньої власності. Попри це, р. Шмуель Шапіро та р. Пінхас Шапіро не відмовилися від справи життя, домоглися права оренди типографії і успішно відновили її діяльність на новому місці.

Саме тут у Житомирі з’являється чергове видання Вавилонського Талмуду, окремі частини якого представлені у Музеї «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні». Зокрема, відвідувачі можуть побачити та ознайомитися із трактатом «Авода Зара» (з івр. «інше служіння») (видання 1858 р.) – частиною Талмуду, яка окреслює правила співжиття юдеїв та народів, які сповідували язичництво (зокрема, текст деталізує заборону ідолопоклоніння та ін.), а також «Санедрін» (з івр. «спільне засідання») (видання 1859 р.) – трактат, що встановлював правила традиційного юдейського кримінального та кримінально-процесуального права.

Тож, як ви бачите, ці величні томи у музейних вітринах є не лише джерелом релігійної мудрості, але й шляхом пізнання унікальної історії єврейських громад на українських теренах та її визначних діячів».

Фото – Музей Холокоста