Эта бригада была сформирована в первые дни Большой войны, и на защиту Украины стали люди самых разных мирных профессий.
На странице 128-й отдельной бригады сил ТРО регулярно рассказывают о ее воинах. В мирной жизни это были люди с совершенно разной судьбой, разными профессиями.
Но когда в нашу страну вторгся коварный агрессор, все они встали на опор рашистам.
Виталий до войны был проектировщиком мебели, а Никита – мастером тату-салона.
Об их судьбе после начала Большой войны в 128 бригаде рассказали следующее:
«Віталій за фахом проектувальник меблів, але після повномасштабного вторгнення він пройшов курси такмеду і тепер рятує життя бійців безпосередньо на лінії зіткнення.
Коли поранених немає - він такий же воїн, як і решта підрозділу, бере участь у бойових діях. У нього понад 60 врятованих поранених. Віталій каже, що після Перемоги мріє працювати фельдшером на “Швидкій допомозі”, бо вже отримав неймовірний досвід роботи у найважчих ситуаціях і не уявляє, як можна повернутися до спокійного життя.
А Микита у цивільному житті був відомим майстром тату, який успішно працював у тату-салонах Дніпра і Києва. На згадку про ті часи у нього залишилися власні татуювання. Одне з них - пакетик чаю на руці. У дружини такий самий, щоб коли бралися за руки нитки цих пакетиків перепліталися один з одним.
Коли почалося повномасштабне вторгнення російської орди Микита не сумнівався у тому, що треба робити - він прийшов добровольцем у перший день створення нашої бригади. Тоді навряд чи і він сам думав, що з цивільної людини перетвориться на фаната військової справи, який оволодіє ледь не всіма видами озброєння, що колись потрапляло в бригаду.
Кожну вільну мить Микита витрачав на воєнну освіту і за рік став бойовим інструктором, а потім і отримав додаткову підготовку у Британії. Єдине, що він категорично відмовився - це бити під час служби нові тату. Каже, що якби хотів працювати тату-майстром, то залишився б у цивільному житті, але обрав шлях воїна, і буде йти по ньому до самої перемоги, а вільний час краще присвятити бойовій підготовці.
Наразі Микита лікується після важкого поранення. Разом з побратимами він на милицях прийшов до музею 128 бригади у Дніпрі, де відтворене перехрестя, з якого почався бойовий шлях його підрозділу. Каже, що обов’язково повернеться, бо шлях до мирного життя проходить лише через Перемогу».
Фото – 128 бригада ТРО.
Gorod`ской дозор | |
Фоторепортажи и галереи | |
Видео | |
Интервью | |
Блоги | |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
Погода | |
Архив новостей |