Натхненні українськими традиціями: подружжя з Дніпра створює унікальні дерев’яні картини та панно!

Дніпровські митці Марина та Михайло створюють унікальні дерев’яні картини та панно, які поєднують стародавні українські традиції із сучасними техніками.

Свій творчий шлях подружжя почало 8 років тому з виготовлення меблів на замовлення. Після початку великої війни були вимушені закрити свою майстерню. Тоді із залишків фанери почали виготовляти вироби.

«Спочатку ми просто працювали з деревом. Набагато цікавіше стало, коли почали малювати й відтворювати на деревині. Художник може малювати на всьому, на будь-якій поверхні. Дерево було доступним матеріалом для відображення своїх малюнків та ідеї», — сказала Марина Бойко.

Згодом це переросло у сімейну справу. Подружжя працює пліч-о-пліч, надихаючи одне одного на створення автентичних робіт.

«Нам цікаво працювати разом. Ми отримуємо неймовірне задоволення, коли придумуємо щось, відтворюємо або створюємо нове. Це обмін енергіями, і він неперевершений. Лише тоді можуть народжуватися шедеври», — розповіла Марина.

Натхнення шукають усюди — у власних ескізах, спільних задумках і в українській етніці. Орнаменти, традиційний одяг, образи з фотосесій — усе це трансформується у сучасне мистецтво з глибоким культурним кодом.

«Деякі роботи ми придумуємо разом, деякі Михайло вигадав сам і відтворив на папері, а ще деякі беремо з референсів в інтернеті — наприклад, з етнофотосесій. Звідти ми використовуємо елементи одягу — як українське вбрання, так і візерунки на ньому», — додала Марина.

У кожній роботі — десятки годин ручної праці та різних технік: від мозаїки до різьблення по дереву.

Роботи Михайла вже давно вийшли за межі майстерні. Сьогодні вони представлені в музеях України та за кордоном.

«В Україні зберігається картина Михайла «Еней очима сучасників» — у місті Острог, у Музеї книги та друкарства. Інша робота, «Мотанка», представлена у Сполучених Штатах — у музеї, присвяченому війні в Україні. Також багато робіт Михайла є в Міннесоті. Ми хочемо донести українську культуру всьому світові й показати, що «українське» — це класно», — додала художниця.

Один із найвпізнаваніших образів — мотанка. Для авторів це не просто символ, а спосіб пояснити світові різницю між українською культурою і нав’язаними стереотипами.

Зараз Михайло — захищає Україну у лавах Збройних сил. І навіть на фронті він все-одно залишається митцем та мріє повернутися до своєї улюбленої справи.

«Мені завжди подобається працювати з деревиною, відчувати її запах. Особливо коли працюєш із сосною — завжди відчувається запах Нового року», — сказав військовий, митець Михайло Гладков.

Своєю творчістю подружжя допомагає війську. Їхні роботи розігрували на благодійних аукціонах, а виручені кошти спрямовували на потреби підрозділів.

«Ми допомагали нашим друзям-військовим, розігруючи наші картини на благодійних аукціонах. Я розмальовував тубуси. Вася Байдак розіграв тубус на початку повномасштабної війни за хорошу суму для наших друзів з УДА — Української добровольчої армії, для їхніх безпілотників. Також я розмальовував радянську статуетку, на якій розписався пан Усик, — її розігрували на підтримку Азову», — розповів Михайло.

Нині бригада Михайла збирає кошти на придбання антидронової рушниці. Долучитися можна за номером картки: 4874070012405344