У Дніпрі відтворили легендарну Богородицьку фортецю

У Музеї історії Дніпра наочно показали, який вигляд мала ця велична споруда.

У цьому музеї продемонстрували підсумки проєкту «Гетьманська твердиня. Фортеця гетьмана Мазепи».

Велична споруда відтворена у 3D форматі. Але музейники разом з шанувальниками історії нашого міста та краю вірять у те, що за настання мирного часу та процвітання України цей проєкт буде реалізовано і в реальності.

Ось що зараз розповіли про цю фортецю в Музеї історії Дніпра:

“Як виглядала Богородицька фортеця?

Земляні вали, вежі й мости XVII ст.

Від колись великого укріпленого комплексу нині збереглися передусім земляні форми рельєфу, археологічний культурний шар і численні знахідки.

Богородицька фортеця була споруджена 1688 р. в стратегічно важливому і зручному для оборони місці.

Фортеця являла собою не просто окрему цитадель. Навколо неї існував значно більший укріплений простір — посад, оточений зовнішньою лінією оборони.

В'їзні споруди природно прив'язуються до розривів у лініях валів і до доріг. Швидше за все, їх розташування відповідає первинному, оскільки перенесення означало б необхідність знову прорізати земляні укріплення, облаштовувати нові підходи, рови та оборонні елементи.

Письмові описи згадують башти та перекидні мости через рови.

Рів був надто широкий, суцільний перекидний міст від башти до протилежного берега мав би бути дуже довгим і важким. Така конструкція була б складною для підняття і потребувала б значних додаткових опор.

Це підштовхує до висновку про комбіновану конструкцію: стаціонарна частина мосту могла спиратися на дерев'яні палі, встановлені у рові, тоді як безпосередньо біля брами розташовувалася рухома перекидна частина.

Дно рову було вкрите палями. Внизу під мостами, за письмовими описами, дно рову було вимощене камінням аби ці палі не роз'їжджалися.

Але система мостів, імовірно, не була однаковою по всьому периметру.

На ділянці зовнішнього валу з боку р.Кримки ширина рову була меншою. Тут довжини рухомої конструкції могло вистачати для того, щоб перекидний міст перекривав весь рів без проміжної стаціонарної частини.

Основна дорога проходила через одну з головних в'їзних брам і перетинала територію укріплення.

Одна з таких доріг позначена на плані 1736 р., а її напрямок співвідноситься із сучасним ландшафтом. Сліди давньої комунікації дослідники простежують і нині, у вигляді доріжки, яка не йде прямою лінією, а враховує конфігурацію колишніх оборонних споруд.

Ще один важливий елемент реконструкції - спосіб укріплення валів.

За письмовими описами, для спорудження фортеці використовували так звані «ланки» - дерев'яні кліті, складені з брусів за принципом зрубу, що заповнювалися землею.

Дерев'яний каркас утримував масу ґрунту, а засипка своєю вагою та об'ємом робила укріплення стійкішим до вогню й обстрілів.

Саме такі готові фортифікаційні елементи, за описами, були перевезені з о-ва Кодачок для якнайшвидшого спорудження цитаделі.

Але не кожен метр валу потребував однакового захисту. Там, де природний ландшафт уже створював серйозну перешкоду для нападників, необхідність у додаткових дорогих і трудомістких дерев'яних конструкціях могла бути меншою. Особливо це стосується ділянки в районі впадіння р.Кримки в Самару, де ландшафт сам по собі відігравав роль укріплення”.

Ілюстрації – Музей історії Дніпра.