«Музей покинутих міст»: у Кам'янському досвід людей, що втратили свій дім через війну, осмислюють за допомогою мистецтва

Ключі від зруйнованих будинків, родинні світлини, вишиванки та рушники — особисті речі людей, які через війну були змушені залишити свої домівки, стали частиною виставки «Музей покинутих міст» у Кам'янському, що на Дніпропетровщині.

Експозиція поєднує понад 40 мистецьких робіт із реальними історіями евакуйованих та має стати простором для збереження пам'яті про їхній досвід, розповідає Суспільне.

Валентина Галаган залишила свій дім торік, коли разом з шестирічною онучкою приїхала у Кам'янське з Покровського, що у Синельниківському районі Дніпропетровщини. Жінка розповіла: тоді мала єдину задачу — зберегти життя, тож із собою, крім найнеобхіднішого, майже нічого не взяла. Вона подарувала Музею історії Кам'янського ключі від власного дому.

Відвідувачка виставки Валентина Галаган. Суспільне Дніпро

«Сьогодні у селищі все зруйноване. Мого будинку немає. У моїй сумці залишилися ключі від квартири, у яку я вже ніколи не зайду, від дверей, які більше не відкрию. Для мене це дуже боляче. Та ми повинні розповідати правду — як це було, як рашисти зайшли на нашу територію, як вони вдень і вночі все руйнують», — розказала вона.

Інша відвідувачка захОбидві жінки поповнили експозицію виставки «Музей покинутих міст» — терапевтичного мистецького проєкту, що розповідає історії тих, хто через війну був змушений покинути дім. В його основі — понад 40 робіт професійних художників.оду, Ольга Бойко, переїхала до Кам'янського з селища Криничне, що на Донеччині. Вона передала до музею одразу декілька сімейних артефактів.

«Це вишиванки — моя та мого сина, фотографії, книги, які вивезли, і бабусині рушники, які вона вишивала сама. І найголовніше — ключі від будинку. Я їх вже четвертий рік тут ношу із собою», — сказала жінка.

Директорка Музею історії Кам'янського, де ідею започаткували та втілили, Наталія Буланова пояснила: частину полотен створили спеціально для цього проєкту, деякі були написані раніше.

«Ці картини відбирали відповідно до теми. Є також відеоінсталяція, аудіоскладова — ми записували історії людей, що втратили домівки. Таких свідчень у нас понад десять. Їх передамо в Інститут національної пам'яті. Для того, щоб люди приносили свої речі, ми зверталися у хаби громад, давали оголошення у соцмережах», — зазначила Наталія Буланова.

Директорка Музею історії Камʼянського Наталія Буланова. Суспільне Дніпро

За її словами, проєкт реалізовують за сприяння Українського культурного фонду, Національної спілки художників України, Інституту національної пам'яті, громадської організації «Бжола» та релокованих громад. Візуальна концепція виставки поділяється на чотири зони: «координати тепла» — про мирне минуле, «точку зламу» — момент катастрофи та евакуації, «ехо тиші» — період, коли міста ізольовані та окуповані і, врешті, «пам'ять» — мрію про повернення.

Однак зрозумілою та близькою виставка стала не лише для тих, хто пережив досвід втрати. Зокрема, Марія, яка на відкритті проєкту читала вірші Вікторії Амеліної, розказала, що така ініціатива допомагає краще зрозуміти тих, кому довелося залишити все і почати життя на новому місці.

«Ми, люди, які не покинули свої домівки, ніколи до кінця не зрозуміємо тих людей, які це пережили. Можливо, за допомогою цієї виставки ми зможемо стати ближчими одне до одного. Можливо, акумулюючи в собі всі ці моменти болю, надії і розпачу, буде якийсь вихід цим емоціям, щоб були сили жити далі», — сказала вона.

Виставка триватиме до 24 жовтня. Її закриття відвідає частина художників, чиї роботи тут представлені.

У музеї історії Кам'янського зазначили: експозицію все ще можна поповнювати, адже далі вона поїде у Тернопіль та Львів. Також організатори сподіваються розширити географію, включно з іншими країнами.