Знайдено календар, створений за 1,5 тисячі років до початку будівництва єгипетських пірамід

У Дніпропетровську, на мисі Підкова в гирлі р. Самара, знайдено календар епохи неоліту, один із найстаріших в Європі, а можливо і найстаріший з тих, що на сьогодні відомі людству. Про це інформагентству «Придніпров’я» повідомив один із авторів відкриття, генеральний директор Придніпровської товарної біржі, краєзнавець-аматор Вадим Камеко.

Зовні календар представляє собою кістяну пластину, вирізану з гомілкової кістки великої тварини. Як припускають науковці, це може бути кістка тура. За результатами досліджень радіовуглецевим методом спеціалістів Національної академії наук України, вік календаря — майже 6 тисяч років, він відповідає першій половині IV тисячоліття до н.е.

Розшифрувати зображення на пластині вдалося тільки зараз, хоча знайдено її було ще весною 1984 року, коли Вадим Камеко обстежував берегову смугу Ігренського півострова, на якому свого часу науковцями було досліджено 15 стоянок періоду неоліту.

Довгий час Вадим Камеко вважав, що риски, нанесені на кістку, означають, що стародавній рибалка або мисливець так рахував свою здобич. І тільки зимою 2005 року він, разом із однодумцем, доцентом Дніпропетровської державної металургійної академії Володимиром Бінкевичем, вирішив приступити до більш детальних досліджень знахідки, до якої, як зізнається, «раніше просто не доходили руки».

«І ось після багатомісячних досліджень і пошуків, все нарешті стало на свої місця», — повідомив Вадим Камеко.

Як з’ясували краєзнавці, на пластинці зображено два календаря з 360 днів кожний. Дослідники вважають, що перший календар відповідає приблизній тривалості кожного сезону — 90 діб, а другий використовувався у ті роки, коли видавалась тепла зима — 45 діб.

Пластина схожа на стилізоване зображення птаха. На місці «ока птаха» вирізано отвір, очевидно для носіння пластини на ремні. На поверхні пластини проглядаються насічки, розташовані у двох великих групах по три ряди у кожній групі. На протилежній до «голови птаха» стороні розміщено малюнок: два заштриховані трикутники, схожі на зображення голів риб, або на древнє рибацьке знаряддя — верші.

Як вважають дослідники, перший рівень насічок, розташованих в обох календарях, означає сезони, другий — півфази Місяця (15 діб) та третій —кількість півфаз у сезоні. Початок нового річного циклу стародавні люди, очевидно, фіксували, орієнтуючись на день літнього чи зимового сонцестояння, коли при переміщенні точки сходу або заходу Сонця по горизонту, точка змінює напрямок свого руху на зворотній.

На пластинці зображено алгоритм підрахунків. Як припускають дослідники, для того, щоб користуватися календарем, насічки кожної строки календаря додатково позначались ямками на земляній площадці. Вести лічбу племена могли, переставляючи послідовно з ямки в ямку камінці чи палички. «Календар давав можливість фіксувати періодичні явища в природі, наприклад, нерест риби, міграційні пересування тварин та птахів, випадання дощів», — зазначив Вадим Камеко. Початок та закінчення таких явищ, вважають краєзнавці, фіксувався особливими камінцями, які залишались в ямках до наступного року для того, щоб попереджати заздалегідь, що настає час поповнювати харчові запаси.

Як повідомили дослідники, представити свої дослідження науковому світу вони планують на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 150-річчу від дня народження Дмитра Яворницького, що проходитиме у Дніпропетровському державному історичному музеї ім. Дмитра Яворницького на початку листопада.