Братья Капрановы: "Без ляпов!"

«Російська мова - не наша»

- Хто, як не ви, знає, які книжки сьогодні читають українці, зокрема на Дніпропетровщині?

- Загалом добре, що українці взагалі читають! А читають різне. Створене нами видавництво «Зелений пес» - одне з перших вітчизняних видавництв, що звернулося до белетристики, раніше цей напрямок був майже відсутній.

Ми вважаємо, що українська книжка повинна забезпечувати всі потреби споживачів: високодуховні, розважальні, побутові тощо. Та насправді у нас бракує читачів, які б не просто читали, а й відсіювали, не купували погане, критикували та радили друзям хороше, створюючи таким чином зворотний тиск.

- Наші письменники пишуть і російською, і українською мовами. Ви «за» чи «проти» цього факту?

- Ми - за якісну літературу, створену українською, російською, татарською мовами. Насправді не має значення, якою мовою пише письменник, головне - що він вкладає у свої творіння. Ми пишемо українською, бо по-іншому не можемо. Російською спробували на початку творчого шляху - не так яскраво, не зовсім чуттєво. Зрозуміли - не наше!

- На Вашу думку, хто із сучасних авторів залишиться в історії української літератури? Яка вона сьогодні українська книжка?

- Сьогодні українська література знаходиться на стадії формування, тому кожен письменник має всі шанси залишитися в її історії. Місця класиків сьогодення вакантні. Проте добре відомі такі імена: Оксана Забужко, Василь Шкляр, Олексій Волков.

Вік української сучасної літератури приблизно відповідає вікові нових читачів - підлітково-юнацький. Ми вчимося відчувати, думати, висловлюватися, шукаємо відповіді на вічні запитання про життя та смерть, добре і погане. Ми, як літератори, свою творчість будуємо на продовженні класичної традиції у літературі, шукаємо витоки, аби нащадки не думали, що в Україні в наші часи жили тільки постмодерністи.

«Писати вдвох - якісніше»

- Чи друкували Ви письменників Дніпропетровщини?

- Так. Ми видали триллер «Формула» талановитого криворізького автора Ігоря Бузька. З Дніпропетровська ще не друкували нікого. Взагалі саме в Кривому Розі літературне життя вирує, не в кожному обласному центрі є така активність, як у цьому промисловому місті. Парадокс якийсь!

- До Кривого Рогу Ви приїхали вдруге. Які зміни побачили?

- У Кривому Розі ми не були 27 років. Минулого разу нас вразив криворізький «смог», від якого ми сховалися в якійсь пельменній. Цього разу нам здалося, що дихати у цьому місті стало легше, воно стало чистішим.

- Скажіть, будь ласка, писати вдвох легше чи навпаки?

- Якісніше! Тому що один письменник не завжди може себе проконтролювати. А ми завжди чергуємось у відношенні письменник-редактор, тому у нас буває менше «ляпів» ще під час первинної роботи.

- Чим цікавитесь крім літератури?

- Насправді у нас дуже мало вільного часу. Та якщо таке «диво» випадає, ми сідаємо на власну яхту і пливемо кудись. Також плануємо поновити тренування із греко-римської боротьби, бо вже років три, як «закинули» цю справу. На щастя, проблем із пошуками партнера у нас немає!