«Або ти здаєшся, або збираєш волю в кулак»: військовий 108-ї бригади ТрО Дніпра, який з протезом повернувся на фронт

Військовий 108-ї бригади тероборони Дніпра Віталій воював ще з 2014 року. У 2017-му повернувся до цивільного життя, займався патріотичним вихованням молоді.

На передову знову повернувся з початком повномасштабного вторгнення, у перші дні перебував у Маріуполі. Згодом опинився на Запорізькому напрямку, розповідає Суспільне.

"Ніколи не хотів бути військовим, але так склалося. Пішов добровольцем у 2014 році. Це був Донецький напрямок. Маріуполь, Широкине, Комінтернове. Три роки був в "Азові". Хотів зупинити все це там, не допустити до себе додому. Для нас не було секретом, що буде повномасштабна війна, що Росія не відмовиться від своїх планів", — розповів чоловік.

За його словами, 24 лютого 2024 року він опинився у Маріуполі.

"Ми їхали конкретно до бійців, допомагати, чим могли. Снаряди таскали, пісок з пляжу носили. Коли повернулися в Дніпро, вже почали формувати батальйон територіальної оборони. Ми виконували поставлені задачі на Запорізькому напрямку. Здебільшого це були оборонні дії. Потім з’явилася лінію фронту, ми зайшли в посадки, там окопувалися і тримали оборону", — сказав військовий.

Чоловік згадує, як отримав поранення. Тоді вони мали вразити ВОГ російських військ. Машина наїхала на протитанкову міну. Віталія витягли побратими, наклали турнікет.

"У мене на лівій був апарат Ілізарова, а на правій вже можна було ставити якийсь навчальний протез. Дві ноги доводилося приводити до ладу. У перший місяць 2023 року я отримав перший протез. Почав тренування, пробував ходити, вчився ходити. Просто перед тобою стає вибір. Або ти здаєшся і на цьому все, або ти збираєш волю в кулак і рухаєшся далі", — говорить він.

Віталій зазначив: було чітке розуміння, що він повернеться на фронт. Після року реабілітації так і сталося. Нині військовий налагоджує роботу підрозділу. Складнощі, за його словами, лише в тому, що має певний "ліміт" ходи на протезі. Під вечір відчуває дискомфорт, тому знімає його.

"Нормально можу ходити, їздити на машині, на механіці чи автоматі, на мотоциклі — без питань. Головне — бажання. Хто не має бажання, той знайде сотні відмовок. Якщо кожен вважає, що без нього розберуться, то всі дуже помиляються. Бо торкнеться кожного, якщо ми тут не встоїмо і втратимо країну. Життя не буде нікому: ні бідним, ні багатим. Я тут до кінця, який би він не був", — сказав військовий.