Як живе популяція плямистих оленів у Дніпровсько-Орельському заповіднику

Ці красиві тварини були завезені до заповідника більше 60 років тому, але зустріти їх – рідкісний успіх.

Така удача посміхнулася під час обстеження території заповідника його головному природознавцю Володимиру Ручію. Він встиг сфотографувати плямистого (японського) оленя до того, як спритне копитне зникло в лісі.

Ці олені були завезені до заповідника 1961 року. Але їх популяція залишається не дуже великою. У Дніпровсько-Орельському заповіднику розповіли про те, де найчастіше можна зустріти цих оленів. І що заважає їх розмноженню:

«Під час обстеження території, головний природознавець заповідника Володимир Ручій сфотографував оленя японського.

Олень японський Cervus nippon (Temminck, 1838) — ссавець родини Оленевих, представник лісового екологічного комплексу. Олень японський завезений в Дніпропетровську область у 1961 році. Територія заповідника — одне з місць інтродукції цього виду. Формування популяції до заповідання цієї території відбувалось під пресом нерегламентованого мисливства і браконьєрства, зокрема петельного.

У ряді Літописів відмічали приуроченість оленів до листяних насаджень північної частини заповідника.

На даний час достовірно відомо, що олені цілорічно перебувають в південно-західній частині заповідника, тобто в плавнях р. Дніпро. Зареєстровані поодинокі випадки візуальних спостережень японських оленів на другій терасі в куртинках клену татарського Acer tataricum L. Початок гону — друга половина вересня — середина жовтня.

При аналізі факторів регуляції чисельності оленеподібних треба відмітити, що для диких копитних заповідника дуже небезпечним є «зимові повені», тобто скид великої кількості води Середньодніпровської ГЕС на заплаву взимку.

Також вагомим фактором чисельності оленя на території заповідника є хижацтво здичавілих собак. На оленят може полювати лисиця».